Про танк Т-34 знають мабуть навіть ті, хто мало цікавиться військовою технікою. Однак, всі модифікації машини не знають навіть фахівці та шанувальники, які захоплюються історією танкобудування. Відомості про Т-34Р мало відомі навіть професійним історикам. Річ у тім, що одночасно зі створенням Т-34 і вдосконаленням його конструкції Кошкін створив ще один варіант машини — під роторно-пластинчастий двигун…
Перевага роторно-пластинчастої схеми — у відсутності зворотно-поступального руху поршня й збільшенні потужності внаслідок цього майже на 30% за однакового об’єму циліндрів і набагато менших габаритів мотора. Це, при розміщенні нового двигуна поперек корпусу, давало «тридцятьчетвірці» змогу зсунути башту назад, прибрати з лобової бронеплити люк механіка-водія, збільшити боєкомплект, збільшити запас ходу за рахунок збільшення об’єму внутрішніх паливних баків.
Установча партія з 10 машин була випущена харківським заводом 10 травня 1941 року й надійшла у війська. Однак у зв’язку з недоопрацюванням двигуна (були проблеми з охолодженням) уже в перший тиждень експлуатації на завод почали надходити тривожні сигнали з частини, куди прибули нові бойові машини. Можливо, якби війна почалась на пів року пізніше, двигун могли б удосконалити, і Червона армія могла б отримати більш досконалу зброю. Однак історія не знає умовного способу, і за півтора місяця доопрацювати систему охолодження було нереально. Незабаром почалася війна, і керівництво країни ухвалило рішення не випускати «сиру» машину, а зосередити увагу промисловості на освоєних і відпрацьованих виробах.
На жаль, вся документація на машину, оснащення виробництва і персонал, причетний до створення нової машини, загинули під час бомбардування під час евакуації з Харкова. Для відновлення чи створення заново не було ні часу, ні людей, ні техніки.
Доля перших 10 Т-34Р склалася звичайним для того часу чином: 4 з несправними моторами були підірвані в ремонтних боксах під час відступу, а решта 6 підбиті в боях за Київ.
