ВЕРТОЛІТ ЯК-24 – «ЛІТАЮЧИЙ ВАГОН»

Однією з поширених у світі схем вертольотів є поздовжня двогвинтова. А от у СРСР вона поширення не набула. Єдиним її радянським представником став вертоліт Як-24.

Особливо популярною поздовжня двогвинтова схема є у США. За такою схемою було створено кілька серійних вертольотів фірмою «П’ясецкі», а пізніше — «Боїнг Вертол». Один із них — CH-47 «Чинук» — випускається і нині. Експериментували з поздовжньою схемою й британці, випустивши невеликою серією вертоліт Бристоль «Белведер». Війна в Кореї, під час якої американці вперше широко застосовували вертольоти, продемонструвала відставання Радянського Союзу в цій галузі. З метою ліквідації утвореного розриву в 1951 році в СРСР почалася розробка двох нових вертольотів: 12-місного Мі-4 у конструкторському бюро Михайла Міля та 24-місного Як-24 у КБ Олександра Яковлєва. Роботи з проєктування Як-24 очолив Ігор Ерліх. Для нової машини обрали поздовжню схему (з двома двигунами і двома несучими гвинтами), яку на той час вважали найбільш придатною для транспортних вертольотів. Вона дозволяла отримати достатній об’єм фюзеляжу та спрощувала організацію великого вантажного люка в хвостовій частині. Вся несуча система, включаючи несучі гвинти, головні редуктори й двигуни АШ-82В, була запозичена у Мі-4. Тобто силова установка Як-24 по суті являла собою дві установки від Мі-4, кожна з яких включала свій двигун, головний редуктор і несучий гвинт.

ВИПРОБУВАННЯ І ВИРОБНИЦТВО

Виготовлення Як-24 доручили Ленінградському авіаційному заводу № 272, де побудували чотири дослідні зразки: два для наземних випробувань і два для льотних. Під час випробувань виконали 142 польоти. Випробування проходили важко. Основною проблемою стала вібрація, що загрожувала руйнуванням конструкції вертольота. Для її усунення лопаті несучих гвинтів укоротили на 0,5 м. Гострота проблеми знизилася, хоча вібрація повністю не зникла, і 15 листопада 1952 року було ухвалено рішення завершити заводський етап випробувань. Попри очевидну недопрацюваність вертольота, наприкінці 1952 року його передали на державні випробування. Вони тривали 2,5 роки. Серійне виробництво Як-24 вдалося розпочати лише у квітні 1955-го. До 1960 року було виготовлено всього 40 таких вертольотів (деякі джерела називають значно більші цифри — близько 100 екземплярів).

МОДИФІКАЦІЇ ВЕРТОЛЬОТА

Перші серійні машини були розраховані на перевезення 30 солдатів або 3000 кг вантажу. У 1958 році з’явився варіант Як-24У зі збільшеним діаметром несучих гвинтів і суцільнометалевим фюзеляжем — на відміну від дослідних і перших серійних машин, фюзеляж яких обшивався полотном. Він вміщував 40 солдатів або 3500 кг вантажу — наприклад, два автомобілі ГАЗ-69. Завантаження та розвантаження техніки полегшувалося наявністю у хвостовій частині фюзеляжу великого люка. У 1960 році було побудовано кілька екземплярів пасажирського вертольота Як-24А. Нереалізованими залишилися проєкти вертольота Як-24К для перевезення високопосадовців та Як-24П з турбогвинтовими двигунами.

СЛУЖБА

Наприкінці 1955 року на Як-24 встановили два світові рекорди: підйом вантажу вагою 4 т на висоту 2902 м та 2 т на 5082 м. У серпні того ж року Як-24 уперше представили публіці на параді в Тушино. Наступного року в авіаційному святі взяли участь чотири Як-24, які висадили на тушинський аеродром десант із технікою. У 1959 році вертольоти Як-24 були продемонстровані на маневрах у НДР і під Києвом. Цікавою модифікацією став Як-24 у варіанті трубоукладача. Він призначався для транспортування й автоматичного укладання по трасі труб польового магістрального трубопроводу ПМТ-100.

Трубоукладальний пристрій включав установлені по бортах фюзеляжу знімні касети місткістю по 44 труби кожна. Труби в касеті укладалися у два ряди. Скидання труб здійснювалося автоматично почергово з правого та лівого борту. Як-24 став першопрохідцем і в освоєнні іншої нині широко поширеної професії вертольотів — літаючого крана. Один вертоліт брав участь у відновленні Катерининського палацу в Пушкіні. З цією метою Як-24 обладнали системою зовнішньої підвіски, а в систему керування ввели автоматичний стабілізатор у режимі зависання. У червні 1959 року за допомогою такого крана було замінено 30 дерев’яних ферм даху палацу на 18 сталевих ферм масою по 2000 кг.

ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕРТОЛЬОТА Як-24

• Тип: двомоторний транспортний вертоліт

• Екіпаж, осіб: 3

• Вмістимість: до 30 солдатів, або 18 поранених на ношах, або 3000 кг вантажу

• Двигуни: поршневі АШ-82В максимальною потужністю по 1725 к.с.

• Розміри, м:
  — довжина: 21,34
  — висота: 6,50
  — діаметр гвинтів: 20,2

• Вага, кг:
  — порожнього вертольота: 10 607
  — нормальна злітна: 14 270
  — максимальна злітна: 16 800

• Технічні характеристики:
  — максимальна швидкість, км/год: 173
  — дальність польоту, км: 650 (з максимальною вантажопідйомністю — 255)
  — практична стеля, м: 5000