Однією з особливостей в’єтнамських жінок є їхній доволі крутий норов. На перший погляд нікому й на думку не спаде, що ці маленькі та крихкі створіння, здебільшого, володіють дуже жорстким характером і справді незламною волею, які в буденному житті ховаються за милою й оманливо поступливою зовнішністю. Тому не дивно, що саме у В’єтнамі з’явилася жінка, яка згодом отримала прізвисько «Леді Тигр».
Біографія Хо Тхі Куе, яку співслужбовці з повагою називали «Мадам Хо», оповита легендами й таємницями. Цілком можливо, що цьому посприяв ідеологічний відділ Північного В’єтнаму. Свій бойовий шлях Хо Тхі Куе почала в лавах В’єтміню. Згодом вона розчарувалася в ідеях комуністів і спробувала повернутися до мирного та спокійного життя. Вона вийшла заміж і переїхала з чоловіком до Хюе.
Але коли почалася громадянська війна і В’єтнам розділився на Південь і Північ, її чоловік Ле Ван Ден став офіцером армії Республіки В’єтнам (АРВН) і командиром 44-го батальйону рейнджерів «The Black Tigers». Майбутня «Леді Тигр» пішла за ним, ставши санітаром у його підрозділі.
Беручи участь у безлічі небезпечних вилазок, попри гуманну спеціальність, мадам Хо була безжальною до ворога. У розмові з президентом Нгуєном Ван Тхьєу вона розповіла, що особисто знищила понад 150 партизанів.
Під час однієї з операцій частина її батальйону потрапила в засідку. У зав’язаній перестрілці рейнджери були притиснуті до землі шквальним вогнем противника. Попри це, Хо Тхі Куе взяла на себе командування й керувала проривом з оточення. Солдати були вражені тим, як ця маленька жінка носилася серед куль і вибухів, розмахуючи «величезним» хромованим «Кольтом».
У тому бою загинули й були поранені багато рейнджерів, але сама «Леді Тигр» не отримала жодної подряпини. Дивовижно, але за всю війну Хо Тхі Куе взагалі жодного разу не була поранена, про неї казали, «що її не беруть кулі»!
Варто сказати, що шалений норов «Леді Тигр» проявлявся не лише на полі бою. Якось вона голими руками забила майже до смерті двох співслужбовців за те, що ті вкрали курку. Загалом, стикаючись із порушеннями дисципліни, вона заводилася й влаштовувала порушникам страшенну прочуханку.
Іншою стороною її вдачі була величезна пробивна сила: заради співслужбовців Хо Тхі Куе була готова кого завгодно «згорнути в баранячий ріг», включно з тиловими чиновниками, у яких вона вибивала пенсії сім’ям загиблих та скалічених рейнджерів.
За спогадами співслужбовців, вона чудово мотивувала на подвиги – в буквальному сенсі добрим словом, а за потреби й дзвінкою ляпасом. Як ви розумієте, рейнджери були далеко не хлопчаками, до того ж багато рядових у батальйоні в минулому пройшли через в’язниці, але «Тигрицю» вони слухали як рідну матір і підкорялися їй беззастережно.
Але вогняний темперамент Хо Тхі Куе зрештою коштував їй життя. Приревнувавши свого чоловіка до іншої жінки (до слова, надмірна ревнивість, часто безпідставна, також є характерною рисою в’єтнамок), вона накинулася на нього з ножем. Відбиваючись від розлюченої «Тигриці», Ле Ван Ден застрелив її з револьвера і був відправлений під трибунал. А Хо Тхі Куе залишилася в пам’яті південно-в’єтнамських спецпризначенців як справжня легенда – маленька жінка з серцем тигра.
