Безшумний пістолет для шпигунів, що стояв на озброєнні спецслужб і військ США.
На початку Другої Світової війни у США була створена нова об’єднана розвідувальна організація — Office of Strategic Services (OSS). Серед іншого, OSS мала займатися розвідувальною та диверсійною діяльністю на території противника. Для цього, звісно, була потрібна спеціальна зброя, зокрема й безшумна. Розробкою самозарядних безшумних пістолетів для OSS за контрактом із урядом США зайнялася компанія Bell Telephone Labs, яка для випробувань оснастила глушниками звуку пострілу кілька моделей малокаліберних пістолетів фірм Colt і High Standard. За результатами випробувань OSS у 1943 році прийняла на озброєння безшумний пістолет фірми High Standard Manufacturing Co з глушником фірми Bell, що базувався на спортивно-тренувальному малокаліберному пістолеті Model H-D Military. Цей пістолет у своєму базовому вигляді був спортивно-тренувальним зразком, який у роки війни закуповувався Збройними силами США для початкового навчання військовослужбовців стрільбі.
У 1945 році OSS було реформовано у ЦРУ — Центральне Розвідувальне управління (CIA — Central Intelligence Agency), яке зберегло на озброєнні своїх оперативників безшумні пістолети High Standard. Одним із найвідоміших «користувачів» цих пістолетів був Френсіс Пауерс — пілот літака-шпигуна U2, збитого радянською ракетою 1 травня 1960 року над Свердловськом (Єкатеринбургом). Пауерс мав при собі такий пістолет, однак вистачило розуму ним не скористатися, тож безшумний пістолет дістався радянським спецслужбам у неушкодженому вигляді. Окрім ЦРУ, пістолети High Standard HDM активно використовувалися американськими військовими для проведення спеціальних операцій під час війни у В’єтнамі та інших зіткнень. Останнім конфліктом, у якому американським спецназом застосовувалася незначна кількість цих пістолетів, була операція проти Іраку у 1991 році.
Пістолет High Standard HDM використовував найпростішу автоматику зі вільним затвором і нерухомим стволом. Ударно-спусковий механізм із відкрито розташованим курком, без самозводу. Ствол у передній частині має перфорацію і розташований у вбудованому глушнику звуку пострілу розширювального типу. Усередині корпусу глушника навколо ствола знаходився рулон дрібної латунної сітки, а в передній частині — набір металевих діафрагм із отворами для проходу кулі. Глушник закріплювався на стволі різьбою та пружинним фіксатором і міг зніматися для чищення ствола. Сам глушник був нерозбірним, його строк служби визначався у 200 пострілів, чого було більш ніж достатньо для використання під час реальних операцій, а тренування можна було проводити зі звичайними пістолетами High Standard без глушника. Згідно з наявними даними, глушник забезпечував зниження звуку пострілу приблизно на 22 дБ.
Цікаво, що схожу компоновку глушника (металева сітка навколо ствола з отворами для скидання газів плюс кілька розділених перегородками розширювальних камер після дульного зрізу) мав глушник радянського пістолета ПБ, прийнятого на озброєння у 1967 році. На відміну від американського пістолета, глушник ПБ був розбірним для чищення та обслуговування, і мав оригінальну конструкцію зі знімною для перенесення передньою частиною (насадкою), що робило носіння ПБ набагато зручнішим, ніж його американського попередника. Використання у радянському пістолеті значно потужнішого у порівнянні з 5.6 мм малокаліберним набоя 9 мм набоя від пістолета ПМ також суттєво підвищувало шанси уразити ворога з першого пострілу, не давши тому підняти тривогу чи відкрити вогонь у відповідь.
Характеристики пістолета:
Калібр: 5.6 мм кільцевого займання
Вага без набоїв: 1360 г
Довжина: 350 мм
Ємність магазину: 10 набоїв
