У 1965 році апарат «Схід-2», що спускається, з космонавтами Олексієм Архіповичем Леоновим і Павлом Івановичем Бєляєвим на борту через неполадки здійснив посадку за кілька сотень кілометрів від заданого району. На пошуки та евакуацію пішло понад дві доби, протягом яких космонавтам доводилося використовувати всі доступні засоби виживання та захисту. Пізніше, в 1979 році, А. А. Леонов виступив із пропозицією про створення спеціальної малогабаритної та багатофункціональної зброї, здатної допомогти екіпажам космічних кораблів у важких ситуаціях.
Незабаром конструктори Тульського заводу зброї приступили до розробки відразу кількох зразків перспективної спеціальної зброї, одним з яких мав стати спеціальний револьвер ТОЗ-81 «Марс».
Ідею створення револьвера нестандартного компонування було запропоновано художником, дизайнером та істориком зброї Олександром Борисовичем Жуком. Нове компонування револьвера дозволяло помітно зменшити плече віддачі, покращивши точність та купчастість стрільби.
Ще на ранніх стадіях проекту “Марс” А. Б. Жуком було запропоновано використовувати “перевернуте” компонування зброї з розміщенням ствола на рівні нижньої камори барабана. Конструкторський колектив оцінив цю пропозицію і розпочав роботи. Незабаром з’явився загальний вигляд зброї, а потім комплект креслень. З використанням останнього було виготовлено пластиковий макет, необхідний для демонстрації представнику замовника. Космонавт Леонов ознайомився із запропонованим виробом та схвалив проект, що дозволило внести деякі корективи та виготовити повноцінний дослідний зразок.
З погляду загальної архітектури перспективний зразок ТОЗ-81 повинен був являти собою довгоствольний револьвер з рамкою переломного типу і стволом великої довжини, розміщеним нижче осі барабана.
Для використання з револьвером пропонувалися два патрони різних калібрів, що призвело до необхідності використання змінних стволів великої довжини.
Основою конструкції виробу “Марс” була рамка, що складається з двох шарнірно з’єднаних частин. Умовно нерухомою була деталь меншої довжини, що має рукоять і спускову скобу з гачком. Ззаду на ній розташовувався піднятий кожух, усередині якого були деякі деталі ударно-спускового механізму. Там передбачалося місце для встановлення прикладу. У передній частині рамки був шарнір для установки хитного пристрою зі стволом.
Друга частина рамки мала велику довжину, цей агрегат був трохи коротший за всю зброю в зборі. Частина рамки, що коливається, мала канал для установки ствола в нижній частині.
Над стволом знаходився вертикальний елемент із довгими отворами для полегшення. Передня частина деталі, що коливається, мала кріплення для клинка, задня – для установки барабана.
Перед барабаном, над стволом, розташовувався прапорець, що гойдається, відповідальний за з’єднання двох частин рамки і утримання зброї в бойовому положенні.
Залежно від ситуації та поставленої мети, стрілець мав використовувати патрони двох типів. Перший – рушничний калібру .410 (9,6 мм), споряджений картеччю або стрілоподібною кулею. Для використання з таким патроном револьвер повинен був комплектуватись гладким стволом відповідного калібру. Альтернативою був 5,45-мм мисливський патрон із експансивною кулею, для якого було створено нарізний ствол. Заміна ствола могла проводитися силами стрільця без використання спеціального обладнання.
Для зберігання та подачі набоїв до ствола револьвер «Марс» отримав барабан традиційної конструкції.
У передній частині барабана на бічних стінках були невеликі пази для контакту з механізмом повороту. Для зручності стрілка на бічних поверхнях барабана були насічки, а також були вибиті цифри, що вказували на кількість пострілів, що залишилася, до перезарядки.
Револьвер отримав досить простий ударно-спусковий механізм подвійної дії. Пов’язана з гачком спуску горизонтальна тяга забезпечувала переміщення ударника, а також переміщала важіль, що відповідає за поворот барабана.
Для пострілу потрібно лише натискання на спусковий гачок: поворот барабана і накол капсуля здійснювалося відповідними механізмами.
Наведення зброї на ціль слід було здійснювати за допомогою відкритого прицілу, поміщеного на верхній поверхні рамки, що коливається. Цілик і мушка не регульовані.
Для більшої зручності роботи зі зброєю використовувалась дерев’яна фурнітура. Була велика накладка рукоятки з рифленням та емблемою підприємства-розробника. Перед шарніром на верхній частині рамки розташовувалося цівка, що має розширену центральну частину з насічкою.
У проекті ТОЗ-81 було запропоновано використання додаткового знімного прикладу. Основою цього пристрою була дюралюмінієва трубка необхідної довжини. На передньому її торці був роз’єм для встановлення на задню частину зброї. На трубці була дерев’яна щока і пластиковий плечовий упор. У конструкції прикладу використовувалися додаткові деталі, що дозволяли використовувати його як розсувну антену. Пов’язаний із нею мініатюрний радіопередавач перебував у плечовому упорі. При включеному передавачі та розкритій антені приклад виконував функції аварійного радіомаяка, що подає сигнал SOS.
Над дульною частиною ствола в рамці був паз з віссю для функціонального клинка. Клинок мав характерну форму з трапецієподібним виступом на бойовому кінці. У похідному положенні клинок за допомогою свого шарніра складався поворотом вгору-назад і забирався у відповідний паз рамки. Після виведення в робоче положення цей пристрій міг використовуватися як багнет, нож, пилка або викрутка.
Перенесення зброї пропонувалося здійснювати за допомогою ременів на знімних антабках. Також, судячи з габаритів, у майбутньому виріб “Марс” міг отримати кобуру, придатну для встановлення на спорядження космонавтів.
Загальна довжина револьвера ТОЗ-81 складала 350 мм. З них 260 мм припадало на ствол, ще 76 мм займав барабан. Таким чином, робочі частини зброї займали майже всю її довжину, що давало відповідні переваги з погляду балансування та ергономіки.
Отримавши схвалення представника замовника, який ознайомився з документацією та макетом, співробітники Тульського заводу зброї виготовили повноцінний дослідний зразок нової зброї. Виріб із серійним номером «0001» міг використовуватися в випробуваннях, метою яких було визначення найбільш зручної та перспективної стрілецької зброї для комплектації аварійних запасів.
На початку вісімдесятих років космічна галузь обрала потрібний виріб. Як засіб самооборони, мисливської зброї та багатофункціонального інструменту вирішили використовувати триствольний пістолет ТП-82. Револьвер ТОЗ-81 оригінальної конструкції залишився без роботи.
Через програш у конкурсі та відсутність нових замовлень чи інтересу з боку потенційних експлуатантів проект «Марс» було закрито. Єдиний дослідний зразок передали до Тульського державного музею зброї.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
