4 квітня 1794 року (за новим стилем) біля містечка Рацлавиці в Південній Польщі повстанська армія Тадеуша Костюшка розгромила російський армійський корпус генерал-майора Олександра Тормасова – майбутнього “героя війни з Наполеоном”. Цією перемогою поляки значною мірою зобов’язані так званим косинерам – селянському ополченню, озброєному бойовими косами.
Перед битвою армія Костюшка налічувала 2440 солдатів регулярних військ і приблизно 2000 косинерів. У Тормасова було 2900 солдатів і офіцерів, зокрема 1700 піхотинців і 1200 кавалеристів, з них 500 козаків. Поляки викотили на поле бою 10 гармат, росіяни – 12.
Незважаючи на чисельну перевагу противника, Тормасов, сподіваючись на хороший вишкіл, бойовий досвід і дисципліну своїх полків, вирішив атакувати. Генерал наказав завдати ударів одночасно з обох флангів, щоб оточити і знищити вороже військо. “Мужицтво з косами” він за серйозного ворога не вважав. На правому фланзі наступала піхота і кавалерія під командуванням підполковника Пустовалова, а на лівому – група генерала Денисова.
Однак поляки, вміло використовуючи природні укриття і засіки з повалених дерев, відбили обидві атаки, а потім самі атакували у фронт, причому головною ударною силою були косинери. Незважаючи на вбивчий рушничний і картечний вогонь, їм вдалося досягти ворожих позицій, а потім у рукопашному бою – перекинути російських мушкетерів і гренадерів, примусивши війська Тормасова до поспішного відступу, а, якщо називати речі своїми іменами, до панічної втечі з поля бою. Під час “відступу” було кинуто всю артилерію, обоз і поранених (пам’ятаєте відому байку про те, що “русские своих не бросают”?))
Корпус Тормасова втратив у цьому бою 453 солдатів і 13 офіцерів убитими, 258 солдатів і 6 офіцерів – пораненими, а також – усі 12 гармат, 1200 рушниць, велику кількість боєприпасів і спорядження. Таке співвідношення втрат пояснювалося тим, що більшість поранених, нездатних пересуватися, залишилася на полі бою. Згодом їх записали до загиблих. Поляки втратили вбитими і зниклими безвісти близько 500 осіб, з них 150 косинерів.
Перемога під Рацлавицями спонукала долучитися до антиросійського повстання, що спалахнуло в Кракові, інші райони Польщі. Однак проти поляків невдовзі виступили австрійці та прусаки, а Петербург відправив до Польщі додатковий військовий контингент під командуванням генерал-аншефа Суворова. Це зробило нерівну боротьбу повстанців безнадійною. У листопаді пала Варшава, до кінця 1794 року Польщу було повністю окуповано, а згодом – поділено між Росією, Австрією та Пруссією. Але це вже інша сторінка довгої історії польсько-російської “дружби”.
