Проєктування 128-мм протитанкової гармати почалося у 1943 році, причому як базову було використано зенітку Flak 40 з хорошими балістичними даними. Перші дослідні зразки були виготовлені фірмами Крупп і Рейнметалл-Борзіг, але після випробувань у серійне виробництво прийняли гармату Круппа, яка в грудні 1943 року почала випускатися під позначенням Pak 44 і до березня 1944 року було виготовлено 18 таких гармат.
Гармата встановлювалася на спеціально сконструйованому хрестоподібному лафеті, який забезпечував обстріл по горизонту на 360 градусів. Завдяки наявності напівавтоматичного затвора гармата, незважаючи на використання пострілів роздільного заряджання, мала скорострільність до п’яти пострілів на хвилину. Для транспортування Pak 44 оснащувалася чотирма колесами з гумовими шинами, що дозволяли її перевезення зі швидкістю до 35 км/год. Через велику масу артсистеми — понад 10 тонн — її могли буксирувати тільки 12- або 18-тонні напівгусеничні тягачі.
До боєкомплекту Pak 44 входили постріли роздільного заряджання з бронебійним снарядом масою 28,3 кг і 28 кг осколковим. Бронепробивність Pak 44 становила 200 мм на дистанції 1,5 кілометра. Вона могла уразити будь-який радянський, американський чи англійський танк на дистанціях, недосяжних для них. Крім того, через велику масу снаряда при його влучанні в танк навіть без пробиття броні у 90 % випадків він усе одно виходив з ладу.
У лютому 1944 року почався випуск 128-мм протитанкових гармат Pak 80. Від Pak 44 вони відрізнялися головним чином відсутністю дульного гальма, і ці гармати йшли на озброєння важких винищувачів танків Jagdtiger і танків Maus. Навесні 1944 року фірма Крупп виготовила два зразки, що отримали позначення К 81/1 і К 81/2 відповідно. Перша являла собою ствол Pak 80, встановлений на лафет трофейної французької 155-мм гармати Canon de 155-mm Grand Puissance Filloux. При масі 12197 кг вона мала горизонтальний обстріл у 60 градусів. Для неї використовувалися ті ж боєприпаси, що і для Pak 80.
128-мм К 81/2 являла собою ствол Pak 80, оснащений дульним гальмом і накладений на лафет трофейної радянської 152-мм гаубиці-гармати МЛ-20. У порівнянні з К 81/1 ця артсистема була легшою — 8302 кг і мала кут обстрілу по горизонту в 58 градусів.
25 жовтня 1944 року у ставці Гітлера було прийнято головне рішення про встановлення 52 стволів Pak 80 на французькі та радянські лафети і використання їх як протитанкових гармат. 8 листопада був затверджений штат окремої 128-мм батареї (12,8-cm Kanonen-Batterie), до складу якої входило по шість К 81/1 і К 81/2. До 22 листопада сформували чотири такі батареї — 1092, 1097, 1124 і 1125-ту, у складі яких налічувалося всього десять 128-мм гармат (7 К 81/2 і 3 К 81/1). Згодом кількість гармат у батареях зросла, але штатної чисельності так і не досягла.
Усього з квітня 1944 року по січень 1945-го фірма Крупп у Бреслау виготовила 132 гармати Pak 80, з них 80 використовувалися для встановлення на Jagdtiger, Maus і для навчальних цілей (підготовка екіпажів самохідок). Решту 52 змонтували на польових лафетах і під позначенням К 81/1 та К 81/2 використовували як протитанкові гармати у складі окремих артилерійських батарей на західному фронті.
