30 листопада 1808 року, відбулася битва при Сомосьєрре – одна з ключових битв Піренейської кампанії Бонапарта. Завдяки перемозі в цій битві Наполеон за кілька днів узяв Мадрид, а перемогу йому забезпечив ескадрон польських гвардійських улан на чолі з майором Яном Козетульським. Французька армія налічувала 40 тисяч осіб, але всього 200 вершників Козетульського завдали вирішального удару, прорвали ворожу оборону і захопили іспанську артилерію, після чого французькій піхоті залишилося лише закріпити успіх.
Іспанці зайняли оборону у вузькому гірському дефіле. Настільки вузькому, що по ньому в окремих місцях могли проїхати в ряд не більше чотирьох вершників. Поперек проходу вони встановили двогарматну міні-батарею (більше там просто не вміщалося), захищену невеликим загоном піхоти, за 500 метрів позаду неї – ще одну, а за нею – третю. Далі ущелина розширювалася, і там стояла найпотужніша восьмигарматна батарея, націлена на вихід із “коридору”. Крім того, на скелях, що обрамляли ущелину, розсипалися стрілки, а піднятися на ці майже стрімкі кручі з боку французів було неможливо.
Іспанці вважали позицію неприступною, що підтвердили дві невдалі атаки французьких піхотинців, які намагалися увійти в дефіле, але були зметені рушничним вогнем зі скель і картеччю. І тоді Бонапарт звернувся до Козетульського: “Ви зможете взяти ці гармати?” Поляк, не замислюючись, відповів: “Звичайно, сер!” і скомандував атаку. Вишикувавшись у колону по чотири і виставивши вперед піки, улани кинулися в ущелину.
Іспанські гармаші встигли дати залп, що скосив перші ряди, але ті, що їхали позаду, перескочили через тих, хто впав, і за кілька секунд перебили артилеристів і піхотинців, які прикривали їх. Біля другої і третьої батарей все повторилося: залп, десяток розірваних картеччю вершників і коротка різанина.
Найбільш запекле побоїще спалахнуло біля останньої, найбільшої батареї. Там улани зазнали найбільших втрат, а сам Козетульський, який якимось дивом уникнув картечі та вижив у попередніх сутичках, дістав дев’ять(!) багнетних і шабельних ран. Але незабаром на підмогу по зачищеній ущелині прибігли французькі піхотинці. Спільно з поляками вони остаточно зламали опір іспанців і змусили їх тікати, захопивши безліч полонених.
У цьому епічному рейді загинули 57 уланів із двохсот, ще кілька десятків отримали поранення. Загальні втрати наполеонівської армії в битві при Сомосьєррі становили приблизно 300 убитих і поранених. Іспанці втратили близько 250 осіб убитими і понад дві тисячі – полоненими.
Наступного дня Бонапарт вишикував вцілілих і здатних триматися на ногах уланів, а нездатних принесли на ношах. Імператор зняв перед ними капелюх і сказав: “Ви найхоробріші кавалеристи у світі. Ви воюєте так само відважно, як моя стара гвардія, і я вами пишаюся”. Шістнадцятьом полякам, які найбільше відзначилися, включно з їхнім командиром, Наполеон вручив найвищі нагороди Франції – ордени Почесного Легіону.
У Польщі Сомосьєрра набула культового значення. Навряд чи є хоч один поляк, який не знає про цю битву. Її малюють на картинах. про неї складають вірші та пісні. Слово “Somosierra” викарбувано на одному з мармурових пілонів, що оточують могилу невідомого солдата у Варшаві, серед списку найвидатніших битв Війська Польського.
