9 лютого 1904 року віце-адмірал Уріу Сотокіті написав у своєму щоденнику: “Сьогодні вранці я думав, що на нас чекає важкий бій з російськими кораблями, але виявилося, що їхні снаряди становлять небезпеку тільки для риб”. А у звіті імператору він же повідомив, що в бою з крейсером “Варяг” і канонерським човном “Кореєць” жоден корабель ввіреної йому ескадри не зазнав ніяких пошкоджень і не постраждав жоден японський моряк.
Цю інформацію підтвердили англійські представники, які перебували під час бою на кораблях ескадри Уріу, – кептен Трубрідж і коммодор Бредлі. Бредлі, зокрема, писав, що “Варяг” стріляв інтенсивно і швидко, але неточно, його комендори сильно помилилися з визначенням дистанції до цілей, тому всі снаряди лягали з недольотами.
У цьому, в принципі, не було нічого дивного, якщо врахувати, що незадовго до бою, 16 грудня 1903 року, “Варяг” провів навчальні стрільби по нерухомій мішені, випустивши 36 шестидюймових снарядів головного калібру і не домігшись жодного влучання. Більше артилерійських навчань не проводилося, а рівень підготовки комендорів і артилерійських офіцерів як був, так і залишився практично нульовим.
Проте багато хто досі вірить звіту командира “Варяга” капітана Руднєва, згідно з яким його корабель нібито завдав важких ушкоджень японському броненосному крейсеру “Асама”, а також – потопив крейсер “Такачіхо” і неназваний міноносець, хоча японські міноносці в бою взагалі не брали участь, а “Такачіхо” залишався у строю до 1914 року, а потім його потопила німецька торпеда під час облоги Циндао. «Всех горьких истин нам дороже нас возвышающий обман». Ці слова Пушкіна, написані майже 200 років тому, щодо Росії, досі не втратили актуальності.
