У 1983 році в Європі стартував проєкт “Marksman” (“Стрілець”) зі створення перспективної самохідної зенітної установки. Під час визначення технічного вигляду нової ЗСУ враховували такі особливості застосування: Зенітна система мала знищувати літаки-штурмовики, що летять на висотах не більше ніж 45-50 метрів зі швидкістю до 250 метрів на секунду. Такі цілі на той час становили велику складність для зенітних ракетних установок.
В результаті тісної кооперації відразу декількох відомих компаній з різних країн Європи з’явилася ЗСУ T-55 Marksman. Усю систему цілком розробила італійська компанія Марконі. Так само ця компанія поставила свій радар для цієї ЗСУ. Як основне озброєння використовують дві 35 мм швейцарських гармати Oerlikon. Базою для ЗСУ послужив танк Т-55 АМ (радянський середній танк польського виробництва). ЗСУ T-55 Marksman 1990 року було прийнято на озброєння Фінської армії під позначенням ItPsv 90 (Ilmatorjuntapanssarivaunu 90).
На стандартному погоні танка Т-55 розміщувалася велика башта зварної конструкції. На відміну від танкового шасі, башта мала порівняно слабкий захист: від 14,5-мм куль у лобовій проекції та від 7,62-мм куль з інших ракурсів. Башту обладнали високошвидкісним електричним механізмом повороту, здатним обертати бойовий модуль зі швидкістю до 90° на секунду. При застосуванні систем автоматичного наведення максимальна швидкість повороту башти падала на третину.
З боків передньої частини башти ЗСУ ItPsv 90 розташовувалися дві стабілізовані у двох площинах гармати Oerlikon KDA калібру 35 міліметрів (довжина стволів 90 калібрів). Гармати з газовою автоматикою могли вести вогонь із темпом до 550 пострілів на хвилину кожна. Електричний механізм давав змогу наводити гармати у вертикальній площині зі швидкістю до 60° на секунду. Вертикальні кути наведення – від -10° до +85°. Гармати були оснащені гідравлічним гальмом відкату і пружинним накатником.
Великий інтерес представляла система боєживлення гармат, розроблена фірмою Oerlikon. Гармати KDA могли отримувати стрічки зі снарядами з двох сторін, зокрема й під час однієї черги. Ця особливість гармат дозволила застосувати оригінальну систему подачі боєприпасів.
Ззовні башти, поруч із гарматами, стоїть контейнер на 20 снарядів. Усередині башти знаходилися ще два контейнери, кожен на 230 снарядів. Передбачалося, що внутрішні більш ємні контейнери будуть споряджатися осколково-фугасними снарядами різних типів, а зовнішні – бронебійними. Після витрачання боєкомплекту екіпаж ЗСУ міг своїми силами поміняти порожні контейнери на споряджені. Для цього бойову машину оснастили складним вантажним краном.
Зенітна самохідна установка ItPsv 90 могла використовувати 35-мм снаряди кількох типів: осколково-запалювальні (HEI), осколково-запалювальні з трасером (HEI-T), бронебійно-осколково-запалювальні з трасером (SAPHEI-T) і бронебійні підкаліберні з трасером (APDS-T).
Завдяки двосторонньому живленню гармат самохідка могла в одній черзі стріляти і осколково-запальними, і бронебійними снарядами. Початкова швидкість осколкових снарядів – близько 1175 метрів на секунду. Для бронебійних підкаліберних боєприпасів цей параметр був значно вищим і сягав 1440 м/с. Ефективна похила дальність ураження цілі становила 4-5 кілометрів. Середня ймовірність ураження цілі, заданої вихідним технічним завданням, не перевищувала 52-55 відсотків.
У задній частині даху башти ЗСУ T-55 Marksman знаходилася антена радіолокаційної станції спостереження і супроводу Marconi 400MX. У режимі огляду навколишнього простору РЛС могла знаходити цілі на дальностях до 12 кілометрів. При переході на супровід максимальна дистанція дії скорочувалася до 10 км. Застосування єдиної РЛС для огляду і для супроводу цілей відповідним чином позначилося на можливостях всього комплексу. Після взяття цілі на автосупровід радіолокаційна станція не могла продовжувати огляд простору. У похідному положенні колонка антени РЛС складалася назад.
Система управління вогнем мала у своїй основі цифрову ЕОМ, призначену для стеження за цілями і вироблення команд приводам наведення. З метою підвищення точності стрільби СУО отримувала дані з декількох датчиків. Під час розрахунку кутів наведення гармат враховувалися параметри руху самої машини (визначалися гіроскопічною системою стабілізатора озброєнь), швидкість і напрямок вітру (інформація надходила з датчиків на даху башти), а також фактична початкова швидкість снарядів (замірялася спеціальною системою на дулових зрізах гармат). При застосуванні відповідних снарядів СУО машини Marksman могла програмувати детонатори на підрив на певній відстані від гармати.
Усередині башти ЗСУ T-55 Marksman розміщувалися лише два робочі місця екіпажу – командира і оператора-навідника. Третій член екіпажу, механік-водій, розміщувався в танковому шасі. Екіпаж міг увімкнути автоматичний режим роботи СУО, супутніх систем і озброєння. У такому разі радіоелектронне обладнання зенітної самохідки самостійно знаходило цілі, визначало необхідні кути наведення і параметри підриву снарядів. Навіднику або командиру залишалося лише віддати команду на відкриття вогню. При відключенні системи управління вогнем екіпаж міг самостійно наводити гармати, користуючись відповідними органами управління.
Для забезпечення прийнятної точності стрільби командир і навідник мали по одному перископічному прицілу SAGEM VS-580 VISAA. При відключеній системі стабілізації прицілів можна було спостерігати за обстановкою або цілями при збільшенні х1 і х8. Увімкнений стабілізатор забезпечував збільшення до х10. У приціл навідника був інтегрований лазерний далекомір PRF з максимальною дальністю дії 8 кілометрів. Система управління вогнем і приціли могли бути доопрацьовані за бажанням замовника.
Фінські “Зенітні танки” використовувалися у військах протягом двох десятиліть. У 2010 році всі наявні ЗСУ ItPsv 90 було передано на зберігання, де вони перебувають досі.
Повідомлялося, що в 2016 році має бути розпочато серійну модернізацію всіх наявних у фінів ЗСУ ItPsv 90. Модернізовані ЗСУ повернуть в “активний” бойовий склад. У модернізованому варіанті башта Marksman буде переставлена з шасі старого радянського танка Т-55 на нову базу у вигляді шасі німецького танка Leopard 2A4.
Тактико-технічні характеристики ЗСУ ItPsv 90:
Екіпаж, чол: 3;
Вага, т: 41;
Довжина, м: 7,12;
Висота, м: 2,7;
Озброєння: дві 35-мм автоматичні гармати Oerlikon (боєкомплект 500 пострілів);
Маса снаряда, кг: 0,55;
Максимальна дальність стрільби, км: 4-5;
Двигун: дизельний В-55, потужністю 620 к. с.;
Максимальна швидкість по шосе, км/год: ~ 50;
Діапазон, км: ~ 500;
Подолані перешкоди: підйом – 60%, бічний нахил – 30%, ширина рову – 0,8 м, брід – 1,4 м
