Швейцарія давно заробила міцну і заслужену репутацію країни не тільки умілих сироварів і банкірів, а й найкращих годинникарів, що випускають справжні еталони точності і надійності світу хронометрів. Втім, точність і надійність – визначення, які можна застосувати і до виробів швейцарських зброярів. Так, наприклад, справжньою легендою серед любителів зброї став напівавтоматичний пістолет SIG P210.
За останні три сотні років по Європі вогнем і сталлю пройшлися дві світові війни, не рахуючи десятків великих локальних конфліктів. Швейцарії, що розташувалася практично в її центрі, цей факт анітрохи не завадив відсвяткувати в 2015 році трьохсотріччя свого нейтралітету, який складно назвати інакше як збройним. При цьому, краще він буде характеризуватися як “добре озброєний нейтралітет”.
Туристи, які мандрують мирними альпійськими курортами, якщо уважно дивитимуться на всі боки, помітять ДОТи в скелях і реактивні винищувачі в небі, а на станції або в кафе їм цілком може зустрітися людина у формі та зі штурмовою гвинтівкою на ремені – звичайний швейцарський резервіст, покликаний на чергові збори. Усі чоловіки, які мають громадянство Швейцарії віком від 19 до 31 року, визнані медичною радою придатними до військової служби, зобов’язані пройти службу в армії. Мирні альпійські горяни в Середні віки вважалися найкращою піхотою Європи – швейцарська гвардія Ватикану всього лише відлуння епохи, коли всі королі навперебій намагалися отримати якнайбільше найманців з Альп.
З давніх-давен пліч-о-пліч із властивою нащадкам Вільгельма Телля любов’ю до влучної стрільби йде і бажання роздобути зброю, з якої можна буде зробити найкращий постріл – благо, якість виробів швейцарської промисловості вкрай рідко залишає бажати кращого. Тому коли на початку 40-х років минулого століття швейцарська армія оголосила конкурс на новий пістолет, можна було не сумніватися, що точність стрільби стане одним із ключових критеріїв відбору.
Зрештою переміг зразок від фірми SIG (Schweizerische Industrie Gesellschaft – Швейцарське промислове товариство) на основі конструкції Шарля Петтера (Charles Gabriel Petter) – швейцарського конструктора і колишнього капітана французького Іноземного легіону, що являв собою подальший розвиток його ж Mle. 1935. Доопрацювання вели на SIG під керівництвом Макса Мюллера (Max Müller). У підсумку “бойові альпійські гноми” отримали те, що хотіли – зразок, названий Ordonnanzpistole 49, можливо, не був найнадійнішим у світі армійським пістолетом, напевно, не був найдешевшим і найтехнологічнішим, але в плані точності з ним навряд чи хто взявся б сперечатися.
В основу роботи автоматики лягла все та ж схема Браунінга, з коротким ходом ствола і розмиканням при його зниженні. Затвор і рамка пістолета були виконані з високоякісної сталі. “Фірмовим знаком” нового пістолета стали довгі напрямні затвора.
Нахил рукояті під час відпрацювання також було збільшено й оптимізовано для утримання під час стрільби. Примітно, що під час конкурсу швейцарці відкинули варіант із дворядним магазином, що вміщав 16 набоїв, – його визнали занадто товстим і незручним для утримання. Рівень промисловості дозволив конструкторам сміливо давати на кресленнях мінімальні допуски при виготовленні.
Магазин на вісім патронів 9×19 мм Парабелум у більшості моделей, що випускалися, фіксується клямкою знизу – швидкість перезарядження швейцарці вважали менш критичною, ніж ризик втрати магазину при випадковому натисканні кнопки скидання. Лише згодом на SIG здалися і почали випуск варіанту з кнопкою біля основи спускової скоби. Досить пізно був введений і “бобровий хвіст” – додатковий вигин рукоятки, що оберігає руку стрільця від “закушування” затвором. Новий пістолет отримав також двоступеневий спуск – вільний хід, а потім т. зв. “скляна паличка”, за якою слідує постріл.
Крім власне швейцарської армії, новий пістолет взяли на озброєння данці, потім партію закупили прикордонники свіжоутвореної ФРН. З 1957 року SIG почав виробляти ці пістолети під індексом P210 і для цивільних осіб. Додаткової реклами пістолет, який на заводі пристрілювали на дистанцію в 50 метрів, до цього моменту навряд чи потребував. Покупців не відлякувала і висока ціна – адже потенційно в неї входив п’єдестал і золоті медалі стрілецьких змагань.
Серійне виробництво P210 почалося 1947 року, а останні “старі” P210-6-HF завод випустив 2006 року. Це був спортивний варіант із регульованими прицільними пристосуваннями і обтяженою рамкою (HF – Heavy Frame).
Але і це був не кінець легенди, а всього лише пауза – у 2010 році вже німецький (з філіями у Швейцарії та США) концерн SIG Sauer, який став німецьким (з філіями у Швейцарії та США), анонсував пістолет P210 Legend – варіант “старого” P210 з невеликими змінами. MSRP (Manufacturer’s Suggested Retail Price – рекомендована виробником роздрібна ціна) на сайті фірми для P210 Legend Target заявлена в $2642. Втім, і ціна на “старі” моделі на збройових аукціонах вкрай рідко знижується до позначки в $1000 – класика не старіє, класика дорожчає!
Автору довелося спробувати як “цивільні” варіанти P210, так і колишній данський Pistol M/49 – Данія в рамках “допомоги союзникам по НАТО” поставила латвійській армії пістолети зі своїх резервних складів. Цікаво, що значну частину пістолетів P210 “данського контракту” викупила в 1995 році швейцарська фірма Hammerli. Відновивши і модернізувавши ті стволи, що потребували цього, хитрі швейцарці почали продавати колишні датські пістолети цивільними каналами, у спеціально замовлених коробках з датською короною.
Треба сказати, що якість армійських пістолетів, які бачив автор, навіть тих, що неабияк послужили, вражає – сліди багаторічного використання суто зовнішні та “косметичні”, а ствол і внутрішні механізми досі перебувають у відмінному стані. Латвійських військових точність “Зігів” також вразила: одне з армійських змагань зі стрільби називається саме “Šaušanā ar pistoli SIG P210” – “Стрільба з пістолета SIG P210”.
Фактично, і нові, і старі P210 за конструкцією і якістю виготовлення цілком порівнянні з висококласними спортивними цільовими пістолетами. Проте, це саме армійський пістолет. Наприклад, автору довелося бачити, як за “всеїдністю” патронів P210 перевершив “Глок”, спокійно дострілявши після нього кілька низькосортних барнаульських патронів із недонаколом капсуля.
Що ж стосується того, як стріляє P210 – розповідати можна довго, красиво… і марно. Треба просто взяти в руки легенду – і хоча б раз вистрілити з неї.