У роки Другої світової війни в США були розгорнуті роботи зі створення легких безвідкатних протитанкових гармат, призначених для використання піхотинцями і десантниками у взводній тактичній ланці, мобільнішими та дешевшими, якщо порівнювати зі штатними 37-мм протитанковими гарматами М3/М3А1, та далекобійнішими й потужнішими протитанковими засобами піхоти, що покликані доповнити 60-мм реактивні гранатомети М1 і М9 “Базука”.
До листопада 1943 року американські конструктори Крогер і Массер розробили 57-мм безвідкатну гармату, яка являла собою динамо-реактивну систему, що спочатку отримала індекс “Т15Е13”. Причому, незважаючи на те, що новий вид озброєння належав до виду артилерійських безвідкатних гармат, його класифікували в американській армії як “безвідкатну рушницю”.
Заводські, полігонні та військові випробування затримали її прийняття на озброєння, і в американську армію така необхідна військам зброя потрапила тільки на початку 1945 року. Вона була прийнята американською армією під позначенням “M18 Recoilless Rifle” (безвідкатна рушниця M18).
Гармата M18 складалася зі ствола із затвором і органами управління, станка з механізмами наведення і прицільних пристосувань.
57-мм безвідкатна гармата M18 являє собою відкритий з двох кінців сталевий нарізний ствол, у задній частині якого був змонтований поршневий затвор із соплом для викиду порохових газів, що компенсують віддачу під час пострілу.
Внутрішній діаметр камори сопла більший за діаметр гільзи патрона, через що між корпусом гільзи і стінками камори є зазор для виходу порохових газів.
Затвор – поршневий. Поршень забезпечений чотирма секторними виступами для зчеплення з каморою ствола. У поршні є два секторні вирізи для виходу порохових газів. На передній поверхні поршня кріпилося змінне дросельне кільце, що регулює витікання порохових газів, до того ж у комплекті гармати додавалися дросельні кільця різних розмірів.
На стволі закріплені: пістолетне руків’я з механічним ударно-спусковим механізмом, складна двонога сошка (в складеному положенні служить плечовим упором), а також кронштейн штатного оптичного прицілу.
Гармату укомплектовували 2,8-кратним оптичним прицілом Т130Е2 для прямого наведення. Дистанційна шкала в прицілі була розрахована від 200 до 1800 ярдів (до 1740 м).
Для стрільби з гармати використовували унітарні постріли спеціальної конструкції зі сталевою гільзою: корпус гільзи мав отвори для виходу порохових газів, причому отвори прикривали пергаментним папером, а снаряд забезпечували провідним паском із виступами, які входять у нарізи каналу ствола.
Маса пострілу становила близько 2,5 кг, з них приблизно 450 грам припадало на заряд метальної речовини (бездимного пороху) і 1,2 кг – на снаряд. Сталева гільза мала у своїх бічних стінках 400 круглих отворів, через які більша частина порохових газів під час пострілу проривалася в камору ствола і з неї назад, у сопло, компенсуючи тим самим віддачу зброї і створюючи значну небезпечну зону позаду гранатомета. Сам пороховий метальний заряд усередині гільзи міститься в мішку, що згорає, з водостійкого матеріалу. Займання метального заряду – механічне ударне, за допомогою розташованого в дні гільзи стандартного капсуля-запальника.
Постріли заряджалися в гармату з казенної частини, після відкидання затвора з соплом. Після пострілу необхідно було витягти зі ствола стріляну гільзу.
До боєкомплекту входили унітарні постріли: з картеччю Т25; з осколковою гранатою М306 (Т22); з кумулятивним снарядом Т20Е2 з донним детонатором (з бронепробиваемостью до 70 мм) і димовим снарядом М308 (Т23), спорядженим білим фосфором.
Маса кумулятивного снаряда Т20Е2 – 1,2 кг, маса осколкової гранати і димового снаряда – 1,36 кг.
Після війни для гармати M18 розробили кумулятивний снаряд М307 з головним детонатором М19 (Т123), що має таку ж масу і початкову швидкість, як у снаряда Т20Е2. Початкова швидкість гранати досягала 366 м/с, максимальна дальність стрільби досягала 4400 метрів, ефективна дальність стрільби залежно від типу і розміру цілі варіювалася від 300-400 і до 1600 метрів, завдяки наявності штатного оптичного прицілу з розміткою за дальністю.
Небезпечна зона ураження вихлопними газами, що супроводжувалося вихлопом полум’я позаду гармати, являла собою трикутник, висота якого дорівнювала 10-15 м, а основа – близько 12 м. Щоб уникнути потрапляння в обличчя дрібних частинок під час пострілу, не дозволялося стояти позаду гармати (обличчям до неї) на відстані менше ніж 100 м від її казенної частини.
Безвідкатна гармата M18 масою всього 22 кг допускала можливість ведення вогню як з плеча стрільця, так і з ґрунту (з упором на розкладену сошку), або з триножного кулеметного станка М2 від 7,62-мм кулемета Браунінг М1917А1 на дальності до 450 м.
Під час стрільби з положення лежачи з сошки, її кріпили спереду до камори ствола, до того ж трубу ствола підтримували в середині телескопічною стійкою. При стрільбі з плеча сошка складалася і утворювала плечовий упор під стволом. Стрільба з станка забезпечувала найбільшу практичну точність.
Безвідкатні гармати M18 знайшли застосування в американській армії в боях на завершальному етапі війни з Німеччиною і під час бойових дій на Тихоокеанському театрі воєнних дій з Японією.
До кінця 1945 року американська армія отримала понад 2000 безвідкатних рушниць M18 і 200000 пострілів для них.
Американська безвідкатна гармата M18 зарекомендувала себе як ефективна зброя, а її далекобійність, точність стрільби та ударна міць зробили її популярною серед солдатів.
Після закінчення Другої світової війни гармата широко застосовувалася американською армією під час Корейської війни. При цьому вона показала недостатню ефективність проти радянських танків Т-34. Водночас M18 з успіхом використовували американську піхоту проти легких фортифікаційних укріплень, кулеметних гнізд та інших аналогічних цілей, завдяки наявності в боєкомплекті осколково-фугасних і запально-димових пострілів.
Тактико-технічні характеристики безвідкатної рушниці M18:
Розрахунок, чол: 2;
Калібр, мм: 57;
Маса в бойовому положенні, кг: 20,2 (без станка); 42,3 (з станком);
Довжина ствола, мм: 845;
Скорострільність, постріл./хв: 15;
Найбільша дальність стрільби, м: 4443;
Дальність прямого пострілу, м: 450;
Кути обстрілу: по горизонталі – 360°; по вертикалі – -65° +27°
