Скасування 1966 року британської програми будівництва ударного авіаносця CVA-01 призвело до початку розроблення на замовлення ВМС наступного року крейсера-вертольотоносця водотоннажністю 12500 т. із шістьма протичовновими вертольотами “Сі Кінг” на борту. Перегляд базової концепції в бік збільшення розміру палуби показав, що авіагрупа з 9 гелікоптерів буде більш ефективною. У результаті було розроблено проєкт корабля водотоннажністю 19 500 т., який отримав назву “крейсер із суцільною палубою” (“through deck cruiser” – TDC). Цей термін вживався щодо корабля, який був за своєю суттю легким авіаносцем, на догоду політичним віянням того часу, коли говорити про відродження авіаносців було ще рано.
Незважаючи на такий стан речей, конструктори проявили ініціативу і заклали в проєкт можливість розмістити на кораблі морський варіант штурмовика з вертикальним або укороченим злетом і посадкою ” Харрієр” ВПС Великої Британії. Їхні зусилля були гідно винагороджені 1975 року, коли офіційно було оголошено про плани розміщення цих літаків на кораблях класу TDC. Головний корабель типу “Інвінсібл” був закладений у липні 1973 року на судноверфі компанії “Віккерс” у м. Барроу-ін-Фернесс. Другий, “Ілластріес”, був замовлений у травні 1976-го, а третій, “Індомітабл”, – у грудні 1978-го. Однак на вимогу громадськості останній перейменували на “Арк Ройал”. Кораблі увійшли до складу боєготових сил флоту в липні 1980-го, липні 1982-го і в листопаді 1985 року відповідно.
Кораблі цього типу є найбільшими у світі бойовими кораблями з газотурбінними двигунами. Практично будь-яке обладнання на кораблі, розташоване на нижніх палубах, зокрема елементи ЕУ, можна ремонтувати методом заміни. Під час будівництва “Інвінсібл” і “Ілластріес” були оснащені трамплінами з кутом піднесення 7°, а “Арк Ройал” 15°. У лютому 1982 року було оголошено про плани продажу авіаносця “Інвінсібл” до Австралії як вертольотоносця для заміни авіаносця “Мельбурн”, залишивши, таким чином, у ВМС Великобританії тільки два кораблі такого класу. Однак після фолклендської війни цю угоду анулювали, і британський флот зітхнув спокійно, оскільки уряд країни зрозумів, що для того, щоб два авіаносці були боєздатними, у строю їх має перебувати три. На початку операції “Корпорейт” (“Operation Corporate”) авіагрупа “Інвінсібл” складалася з восьми штурмовиків “Сі Харрієр” і шести протичовнових вертольотів “Сі Кінг”.
Однак унаслідок втрат і проведених замін вона стала включати 11 літаків “Сі Харрієр”, вісім протичовнових вертольотів “Сі Кінг” і два “Лінкс” (останні призначалися для боротьби з ПКР “Екзосет”). Однією з проблем стала нестача місця в ангарах, тому частина літаків і вертольотів розміщувалася на палубі. “Ілластрієс” був спішно добудований і відправлений на зміну “Інвінсібл”, маючи на борту 10 літаків “Сі Харрієр” і 11 вертольотів “Сі Кінг” (зокрема два ДРЛО). Обидва кораблі оснащені двома 20-мм ЗАК “Фаланкс” (для боротьби з ПКР) і двома 20-мм зенітними гарматами. Зазвичай авіагрупа складається з п’яти літаків “Сі Харрієр” і 10 вертольотів “Сі Кінг” (вісім ПЛО і два ДРЛО)
Починаючи з 1980-х років застосування цих кораблів здійснюється за такою схемою: два авіаносці перебувають у бойовому складі, а третій проходить ремонт і модернізацію. Спочатку таким чином модернізували “Інвінсібл” до рівня “Арк Ройал”, а потім “Ілластрієс”. “Арк Ройал” проходив ремонт і модернізацію в 1999-2001 роках.
Останніми роками шість літаків “Харрієр” GR.Mk7 ВПС Великої Британії регулярно базуються на цих кораблях у рамках програми “Джойнт Форс Харрієр” (“Joint Force Harrier”). Для розміщення додаткових літаків і льохів авіабоєприпасів на авіаносці “Ілластрієс” було демонтовано ПУ ЗУР “Сі Дарт”. У 1994 році біля берегів Адріатики “Інвінсібл” уперше прийняв на борт винищувачі “Сі Харрієр” F/A.Mk 2.
Тактико-технічні характеристики
Тип “Інвінсібл” (Invincible).
Водотоннажність: 16 000 т. стандартна, 19 500 т. повна.
Розміри: довжина 206,6 м., ширина 27,5 м., осадка 7,3 м.
ЕУ: чотиривальна газотурбінна (чотири двигуни “Олімпус” TN1313 компанії “Роллс-Ройс”) загальною потужністю 112000 к. с.
Швидкість ходу: 28 вуз.
Озброєння: спарена ПУ ЗУР “Сі Дарт” (22 ракети), два 20-мм ЗАК “Фаманко” (ЗАК “Голкіпер” на “Ілластрієс”) і дві 20-мм зенітні гармати.
Авіагрупа: див. за текстом.
РЕВ: РЛС – типів 1022 і 992R (ОВЦ), дві типу 909 (управління стрільбою ЗКР), дві типу 1006 (навігаційні); ГАС типу 184 або 2016, ехолот типу 762, комплекс звукопідводного зв’язку типу 2008; БІУС ADAWS 5; комплекс РЕБ UAA-1 “ЕббіХілл”; ПУ помилкових цілей “Корвуо”.
Екіпаж: 1000 осіб, авіагрупа 320 осіб, за необхідності можливе розміщення морських піхотинців.
Статус: Статус: у 2014 році виведені зі складу флоту
