Фразу британського прем’єра про те, що “Сталін прийняв Росію з сохою, а залишив з атомною бомбою” часто можна зустріти в літературі та пресі. В останнє десятиліття вона набула значного поширення в риториці багатьох пропагандистських і псевдопатріотичних російських видань. Давайте ж дізнаємося, чи говорив Вінстон Черчилль таке насправді.
Цитата зустрічається в такій авторитетній серії, як “Жизнь замечательных людей”. У післямові до книги “Черчилль” авторства Франсуа Бедаріда історик Юрій Ємельянов пише:
“І ось 21 грудня 1959 року У. Черчилль зробив у палаті громад заяву, яка знову здивувала світ. Здавалося, що Черчилль перекреслював усі свої повоєнні заяви, зроблені ним щодо СРСР і його керівників, і повертався до своїх оцінок часів бойового співробітництва з СРСР у 1941-1945 роках. Його спіч з нагоди 80-річчя від дня народження Й. В. Сталіна вельми виразний: “Велике щастя для Росії, що в роки важких випробувань країну очолив геній і непохитний полководець Й. В. Сталін. Він був найвидатнішою особистістю, що імпонує нашому мінливому і жорстокому часу того періоду, в якому проходило все його життя. <…> Сталін був найбільшим диктатором, який не має собі рівних у світі. Він прийняв Росію з сохою і залишив її оснащеною атомною зброєю. Ні, що б ми не говорили про нього, – таких історія і народи не забувають””.
На пафосну промову в палаті громад посилаються і багато інших джерел. Для початку спробуємо зрозуміти, коли взагалі ця цитата з’явилася у пресі. Одразу скажемо, що в англомовній літературі у зв’язці з Черчиллем вона вкрай непопулярна і трапляється переважно останніми роками – наприклад, у книжці “Росія після холодної війни”, яка вийшла 2014 року.
Згідно з дослідником Костянтином Душенком, цитата набула в СРСР популярності завдяки громадській діячці Ніні Андрєєвій та її знаменитій статті “Не можу поступатися принципами” (“Радянська Росія”, 13 березня 1988 року). Причому вже через три тижні в газеті “Правда” з’явилося спростування: “Наведений нею [Андрєєвою] панегірик Сталіну належить аж ніяк не Черчиллю. Щось подібне говорив відомий англійський троцькіст І. Дойчер”. Зазначимо, що 1985 року в журналі “Москва” ще раніше можна було зустріти й дещо інший варіант фрази: “Здається, Черчілль сказав про Сталіна і водночас про Росію, що Сталін прийняв Росію в лаптях, а залишив її з атомною бомбою”.
Що стосується статті Дойчера, то, якщо вірити Душенку, 6 березня 1953 року, на другий день після смерті Сталіна, у лівій газеті Manchester Guardian з’явився некролог, підписаний Ісааком Дойчером. У ньому йшлося: “Суть історичних досягнень Сталіна полягає в тому, що він отримав Росію, яка орала дерев’яними плугами, і залишає її оснащеною атомними реакторами”. Цитата пізніше увійшла до книги Дойчера “Росія після Сталіна” (1953) і навіть до “Британської енциклопедії” (том 21, 1964). Стаття “Сталін” підписана тут ініціалами I.D. (Isaac Deutscher).
Вищеописане дійсно мало місце, але це не перша поява цитати в пресі. 21 грудня 1949 року, у день 70-річчя Сталіна, газета The Guardian вийшла з вітальною статтею того самого Дойчера, в якій останній писав:
“Можливо, історик майбутнього, підбиваючи підсумки правління Сталіна, напише, що він прийняв Росію, яка орала дерев’яними плугами і залишив обладнаною ядерними реакторами”.
Як бачимо, “істориком майбутнього”, про якого писав Дойчер, чотири роки потому став він сам. А єдиними словами Черчилля, сказаними під час засідання в палаті громад 1959 року, стала подяка за привітання з недавнім днем народження (30 листопада 1959 року). Немає цих слів і в інших стенограмах його промов, а також у спогадах будь-кого із сучасників.
Таким чином, справжнім автором цитати про соху й атомну бомбу є британський марксист, історик, біограф Сталіна і Троцького Ісаак Дойчер. Черчилль ці слова НІКОЛИ НЕ ГОВОРИВ.
