Свою військову кар’єру Сем почав як матрос на суперсучасному кораблі – новітньому лінкорі “Бісмарк”. 24 травня 1941 року, після того, як “Бісмарк” за підтримки крейсера “Принц Ойген” під час десятихвилинної артилерійської дуелі відправив на дно гордість англійського флоту – лінійний крейсер “Худ” і сильно пошкодив лінкор “Принц Уельський”, на судно було оголошено справжнє полювання. У підсумку через 3 дні, позбавлений можливості маневрувати (торпеда англійського літака-торпедоносця знищила рульове управління), приречений лінкор прийняв свій останній бій і, незважаючи на свою непотоплюваність, все ж пішов на дно.
Разом із матросами “Бісмарка” у воді опинився і бідолаха Сем. Поки англійці рятували ворожих матросів з води, у кота також були всі шанси на порятунок. Але небезпека повторної атаки німецьких субмарин змусила припинити рятувальну операцію. Майже 500 матросів і бідний котяра залишилися в холодних водах океану на вірну загибель. Але коту, на відміну від моряків, пощастило більше – кіт, що плавав на уламках, був піднятий на борт англійського есмінця “Козак”, який повертався на базу. Кіт був єдиним, хто вижив. Англійці дали коту кличку “Оскар” і залишили на судні.
Найближчі кілька місяців доля кота була пов’язана з есмінцем, який охороняв союзні конвої в Середземному морі та Північній Атлантиці. Однак 24 жовтня 1941 року “Козак”, що йшов в ескорті конвою HG-75, був сильно пошкоджений унаслідок атаки німецького підводного човна “U-563”. Торпеда, що влучила в носову частину корабля, стала причиною загибелі 159 англійських моряків, але Оскар уцілів. Екіпаж разом із котом перебрався на есмінець “Легіон”, а покалічене судно, незважаючи на героїчні спроби його врятувати, затонуло через 3 дні. Після цього Оскар деякий час провів на березі в Гібралтарі.
Після загибелі свого есмінця кіт отримав від англійців прізвисько “Непотоплюваний Сем” і його перевели на авіаносець “Арк Ройял”, літаки якого фактично і стали причиною загибелі його першого корабля – “Бісмарка”. Однак і на новому кораблі колишній Оскар надовго не затримався. Уже 14 листопада авіаносець, повертаючись із Мальти, був потоплений німецьким підводним човном “U-81” неподалік від Гібралтару.
На щастя, близькість суші та висока концентрація британських суден допомогли врятувати всіх до єдиного членів екіпажу. Сема і моряків, які відчайдушно чіплялися за уламки, врятував екіпаж патрульного катера. Тих, хто вижив, перевели спочатку на есмінець “Лайтнінг”, а потім – на ескадрений міноносець “Легіон”, що вже рятував Сема після другої аварії. Доля цих двох суден також виявилася незавидною – вони будуть потоплені навесні наступного року.
Після такого геройського плавання кота списали на берег. Якийсь час він прослужив у канцелярії генерал-губернатора Гібралтару, але незабаром його відправили до Великої Британії, і він зустрів закінчення війни в Белфасті. Залишок життя “Непотоплюваний Сем” провів у ситості й достатку і мирно помер від старості в 1955 році.
