Культовий кінорежисер Квентін Тарантіно у своєму фільмі «Безславні ублюдки» використав незвичайну зброю – рукавичку-пістолет. На подив багатьох це не вигадка Тарантіно. Така зброя справді існувала у роки Другої світової війни.
У ті воєнні роки американські військово-морські підрозділи базувалися на сотнях атолів у Тихому океані. Тому в американській армії були спеціальні будівельні батальйони морської піхоти (Seabees), які займалися створенням невеликих аеродромів на цих островах.
Приставити охорону до кожного трактора чи екскаватора було неможливо, а японці могли будь-якої миті напасти з-за дерев.
І тоді капітан Стенлі Мартін Хейт сконструював «останній засіб самооборони» для тих, хто служив у Seabees. Це був найпростіший пістолет, прикріплений до зовнішнього боку робочої рукавички.
Він був розрахований тільки на один постріл, але це вже давало надію на те, що в ближньому бою з супротивником, що несподівано з’явився, американський моряк зможе дати хоч якусь відсіч. The Sedgley Company виробляла ці рукавички-пістолети у 1943-1944 роках.
Реджинальд Ф. Седжлі, винахідник, який отримав кілька патентів за гайкові ключі та інші інструменти, заснував у Філадельфії свою компанію у 1916 році. Її основною продукцією є ключі та набори торцевих головок Hexall, які користувалися непоганим попитом.
Але був у компанії невеликий завод, де виготовлялися міні-револьвери, що отримали загальну назву «велосипедні». Під час війни заводик перейшов на мисливські рушниці, домовившись із Springfield та Kraq.
Так сталося, що це підприємство Реджинальда Ф. Седжлі знаходилося по сусідству з базою постачання корпусу морської піхоти США. І бізнесмену-винахіднику часто вдавалося відхопити пару-другу невеликих військових контрактів.
Зокрема, його компанія робила газові пістолети, сигнальні пістолети та навіть прожектори. Завод закрився 1957 року.
Рукавичка-пістолет була гладким стволом довжиною майже 7,5 см, з спусковим механізмом. Він заряджався одним патроном .38 S&W. Крім того, був найпростіший запобіжник, щоб уникнути можливості мимовільного пострілу.
Конструкція кріпилася до шкіряної рукавички із зовнішнього боку шістьма заклепками. Щоб зробити постріл, потрібно було стиснути пальці в кулак, різко викинути руку вперед і вдарити супротивника.
Як тільки спусковий гачок (якщо це можна так назвати), розташований спереду упирався в тіло супротивника, вилітала куля.
В даний час Управління з контролю над алкоголем, тютюновими виробами, вогнепальною зброєю та вибухівкою (ATF) класифікує рукавичку-пістолет Седжлі як колекційну, рідкісну, застарілу зброю.
Збереглося лише кілька його екземплярів. Частина їх зберігається у музеях, інші – у приватних колекціях. Вартість серед колекціонерів коливається від 3 тисяч до 7 тисяч доларів.
Інформація про те, наскільки ефективно і часто використовували моряки рукавичку пістолет, вкрай обмежена. Є дані, що The Sedgley Company випустила лише 52 одиниці цієї зброї, випустила всього 52 одиниці цієї зброї, включно з дослідним зразком.
У документах ВМС США збереглася офіційна назва, яка використовувалася військовими – Hand Firing Mechanism-MK-2.
Відомий також випадок застосування рукавички-пістолета у бою. Її успішно використав проти японського солдата, озброєного ножем, військовослужбовець Seabees Джон Блокер.
Винахідник рукавички-пістолета Стенлі Мартін Гейт дослужився до контр-адмірала, його нагородили низкою урядових медалей і орденів, зокрема Срібною зіркою. Він помер 1975 року в Аннаполісі.
У ряді книг про діяльність американських розвідслужб рукавичка-пістолет згадується як знаряддя вбивства, але в офіційних документах цьому немає підтвердження.
