18 серпня 1937 року в небі над Тушино пролетів незвичайний літак, який привернув пильну увагу всіх гостей параду і викликав вигуки захоплення у глядачів. Літак не мав хвоста і був схожий на міфічну «Жар-птицю». Це був К-12 талановитого конструктора Костянтина Олексійовича Калініна. Однак історія цього літака почалася набагато раніше.
4 липня 1932 року створення цього літака було доручено колективу Харківського Авіаційного заводу дослідного і серійного літакобудування (ХАЗОСЗ), під керівництвом директора і головного конструктора К.А.Калініна. У квітні 1933 року експертам НДІ ВПС було надано ескізні проекти майбутнього літака, причому в трьох варіантах. Один – традиційної схеми, другий – двобалочний рамний літак, і третій – схеми літаюче крило. Останній варіант здавався найцікавішим. Калінін переконав начальника НДІ ВПС В.К.Лаврова зупинитися саме на цій схемі. На його думку такий літак мав би більшу маневреність і кращу захищеність завдяки зменшенню мертвих зон обстрілу. Робота почалася з продувки макетів в аеродинамічній трубі ХАІ і з урахуванням отриманих даних у вересні 1933 року було надано другий ескізний проєкт.
Проектом передбачалася також цивільна модифікація літака на 11 пасажирів із багажем. Щоб остаточно перевірити теоретичні розрахунки, було побудовано пілотований фанерний планер – копію в масштабі 1:2. Льотчик П.О.Борисов здійснив на ньому понад сто успішних польотів. Така методика в наші дні набула широкого застосування. У 1935 році КБ Калініна перевели на нове місце – у Воронеж. Внаслідок цього будівництво дослідного літака затрималося майже на рік. У липні 1936 року К-12 викотили на льотне поле. Пілотував літак у першому польоті льотчик-випробувач Борисов.
Було проведено 46 випробувальних польотів, і на початку жовтня 1936 його перегнали на підмосковний аеродром НДІ ВПС, де почалися вже державні випробування. Управління літаком, зважаючи на його незвичайну схему, виявилося незвичним для багатьох пілотів, що в кінцевому підсумку зіграло погану роль у долі літака. Наприкінці 1937 року Калініну для подальшого доведення літака було надано один з авіаційних заводів. Протягом двох місяців на машину встановили потужніші двигуни М-25 із гвинтами змінюваного в польоті кроку, шасі, що забирається, з електроприводом і дещо зміненим озброєнням. У такому вигляді літак К-12 був уже рекомендований для серійного виробництва.
Після коротких, але напружених випробувань навесні 1938 бомбардувальник К-12 схвалила державна комісія і був підписаний акт про розгортання серійного виробництва літака. 1 квітня 1938 року Калініна заарештували за неправдивим звинуваченням. Незабаром після арешту, не витримавши тортур, він помер у воронезькій в’язниці.
К-12 ще деякий час будували малою серією з десятка літаків, але незабаром наказом наркома оборонної промисловості всі роботи припинили, літаки розібрали і відправили на склад, де їх було знищено під час бомбардувань у період Другої світової війни. Подальша тема розвитку літаків безхвосток в СРСР так і не отримала.
ТТХ;
Екіпаж, осіб-3
Довжина, метрів-10,3
Розмах крила, метрів-20,9
Площа крила, м2-72,7
Маса порожнього, кг-3210
Нормальна злітна маса, кг-4200
Силова установка-2хПДМ-22
Потужність, к.с.-2х480
Крейсерська швидкість, км/год-189
Максимальна швидкість км/год-228
Практична стеля, м-7170
Озброєння, кулемети, мм-2х7,62
Бомбове навантаження, кг-500
