5 серпня 1943 року Гітлер віддав наказ почати розробку важкої штурмової САУ, призначеної для знищення сильно укріплених опорних пунктів противника.
Ця штурмова САУ стала логічним продовженням середніх штурмових танків StulG 33 на базі танка Pz.NI і Brummbar на базі Pz.IV. Обидві машини були озброєні 150-мм гарматами, потужності яких, як показав досвід боїв на Курській дузі, не вистачало навіть для знищення польових укріплень.
КОНСТРУКЦІЯ
Спочатку планувалося озброїти нову самохідку 210-мм гаубицею, але в остаточному варіанті розробники зупинилися на реактивному 380-мм корабельному бомбометі Gerat 562, він же Raketenwerfer 61, який був найцікавішою частиною цієї САУ.
Бомбомет, що випускався заводом фірми Rheinmetall-Borsig у Дюссельдорфі, заряджався із казенної частини. Замок бомбомета був сталевою плитою товщиною 65 мм, що переміщалася в горизонтальній площині за допомогою рейкового механізму.
Для стрільби з Raketenwerfer 61 використовувалися фугасні реактивні снаряди масою 351 кг і кумулятивні масою 345 кг. Дальність пострілу фугасним снарядом при температурі повітря +15 °С та швидкості вітру не більше 4 м/с досягала 5600 м. Снаряд складався з бойового (до 135 кг тротилу), метального заряда та маршового ракетного двигуна. У дні снаряда були 32 похилі отвори для виходу газів від ракетного двигуна, за рахунок яких йому надавалося обертання навколо своєї осі, що підвищувало стійкість у польоті. Снаряд залишав ствол із початковою швидкістю 40 м/с, а після спрацьовування маршового двигуна розганявся до 250 м/с.
Заряджання проводилося із зарядного лотка з роликами за допомогою спеціального досилача. Завантажувалися снаряди всередину машини краном через прямокутний люк у даху рубки. На стінках бойового відділення розташовувалося 12 захватів (шість з кожного боку) для снарядів. 13-й снаряд міг перебувати на лотку, а 14-й — безпосередньо у стволі, піднятому на кут 16°.
Усередині бойового відділення снаряди переміщувалися за допомогою тельфера. Бомбомет встановлювався у лобовому листі простої звареної прямокутної рубки. Лобовий лист рубки був розташований під кутом 47 °. Праворуч від бомбомета в кульовій установці розташовувався кулемет MG-34. Його боєкомплект складався з 1500 набоїв. Для наведення бомбомета використовувався приціл Рак 2F 3 х 8, а кулемета – KZF 2. На даху рубки монтувалося “пристрій ближнього бою” (Nahkampfgerat). Екіпаж машини включав механіка-водія, стрілка-радиста, командира, який виконував обов’язки навідника, та двох заряджаючих.
«ШТУРМТИГРИ» У БОЮ
Прототип «Штурмтігра» використовувався для обстрілу Варшави під час придушення німцями Варшавського повстання у серпні 1944 року. Із серійних машин наприкінці того ж року сформували дві роти штурмових мортир (Panzer Sturmmorser Kompanie) -1000-у та 1001-у, по чотири установки в кожній. Обидві роти діяли на Західному фронті. Перша вступила в бій у грудні 1944 року в районі Тріра, причому в боях брала участь лише одна установка, інші вийшли з ладу з технічних причин і були кинуті.
Друга розпочала бойові дії у листопаді 1944 року, а в січні 1945-го досить успішно воювала недалеко від Бонна. При переправі через Рейн у березні 1945 року одну установку було підбито вогнем «Шермана», а три вцілілі машини незабаром потрапили до рук американців. Пізніше інших сформували 1002 роту, що мала шість установок.
Вона також брала участь у бойових діях на схід від Бонна. У березні 1945 року чотири машини цієї роти, що залишилися в строю, були перекинуті на Східний фронт.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ САУ «ШТУРМТІГР»
Бойова маса, т: 66
Екіпаж, чол.: 5
Габаритні розміри, мм:
— довжина:6280
— ширина: 3570
— висота: 2850
— кліренс: 470
Макс, швидкість руху, км/год:
— шосе: 38,2
Запас ходу, км:
— по шосе: 100
Подолати перешкоди:
– Кут підйому, град.: 35
– ширина рову, м: 2,3
– висота стінки, м: 0,79
– глибина броду, м: 1,2
