1955 року міністерство оборони Франції ініціювало програму ELC (Engin Leger de Combat — Легка бойова машина), яка передбачала створення авіатранспортабельної бойової машини підтримки десанту з екіпажем із двох осіб масою менше 7 тонн.
У рамках програми ELC було створено легкоброньовану багатоцільову машину ELC Even, головною особливістю якої була хитна башта, яка була здатна вести боротьбу з легкоброньованими бойовими машинами і живою силою противника, а також забезпечувати протиповітряну оборону військ. Передбачалося оснащувати башту різним озброєнням залежно від поставлених завдань.
Найбільш цікавими виявився варіант багатоцільова машина ELC Even, озброєний 90-мм протитанковою гарматою Mecar і 7,5-мм кулеметом. Цей варіант виявився справді багатоцільовим, оскільки дозволяв ефективно вражати живу силу, артилерію, легкоброньовані цілі та навіть бортову броню більшості танків.
Озброєння було встановлено в закритій башті, що обертається: головна зброя — праворуч, а кулемет — зліва. На даху башти була командирська башта з перископічним прицілом і оглядовими приладами, що забезпечують круговий огляд.
Екіпаж машини складався із двох осіб. Командир машини (він же навідник) розміщувався у башті. Механік-водій сидів попереду праворуч. Для підтримки зв’язку у машині встановлювалася радіостанція.
Бронювання корпусу і башти не перевищувало 10 мм і захищало екіпаж тільки від вогню стрілецької зброї. Герметизований корпус давав змогу долати броди глибиною по башту, зовні він мав жаростійке покриття.
Башта мала складову конструкцію: верхня, хитна частина башти з озброєнням була встановлена на цапфах у припливах нижньої обертової частини башти. Це полегшувало механізацію заряджання гармати. Магазин барабанного типу вміщував п’ять пострілів і споряджався зсередини машини. Процес заряджання під час стрільби здійснюється автоматично.
Скорострільність 90-мм гармати досягала 12 пострілів за хвилину. У боєкомплекті гармати були бронебійні та осколково-фугасні снаряди. Дальність її дійсного вогню як протитанкового засобу становила 1000 м.
Боєкомплект для кулемета складався з 1200 набоїв, споряджених у стрічки. У механізмі заряджання кулемета було передбачено пристосування, що запобігало заїданню стрічки.
Силове відділення розташовувалося в кормовій частині машини. Між силовим і бойовим відділеннями було встановлено вогнезахисну перегородку.
У ходовій частині з пружинною підвіскою використовували п’ять опорних катків великого діаметру на бік і чотири підтримувальні ролики, два ведучі колеса заднього розташування, два напрямні колеса переднього розташування і дві гумометалеві гусениці. Максимальна швидкість руху 70 км/год. Запас ходу близько 400 км.
Машина була забезпечена системою кондиціонування повітря, що підтримувала задану температуру в силовому відділенні і у відділенні для екіпажу, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечувала нормальну роботу екіпажу в умовах застосування противником зброї масового ураження.
Наприкінці 1959 року на показі нової військової техніки було продемонстровано легку бойову машину ELC Even озброєну двома 30-мм автоматичними гарматами Hispano Suiza HS825 та двома 7,5-мм кулеметами. Гармати монтувалися в бічних відсіках башти, що повертаються у вертикальній площині, а кулемети в кульових установках — у нерухомій лобовій деталі башти. Боєкомплект до кулеметів складався з 1700 набоїв, споряджених у магазини.
ELC Even можна було транспортувати повітрям і десантувати за допомогою спеціальних парашутних систем.
ELC Even призначалася для озброєння лише французької армії та аналогів за кордоном не мала. Однак у серійне виробництво її не було запущено.
Тактико-технічні характеристики ELC Even:
Вага, т: 6,7;
Довжина, мм: 4970;
Ширина, мм: 2240;
Висота, мм: 1580;
Екіпаж, чол.: 2;
Бронювання, мм: 10;
Озброєння: 2х30-мм автоматичні гармати Hispano Suiza HS825 та 2×7,5-мм кулемета; або 1х90-мм гармата та 1×7,5-мм кулемет;
Максимальна швидкість шосе, км/год: 70;
Запас ходу шосе, км: 400
