Дослідні пістолети ВАГ-72 і ВАГ-73, розроблені на початку 1970-х років київським інженером Володимиром Герасименко, насамперед незвичні тим, що їх створювали не в рамках якогось спеціалізованого збройового заводу або НДІ, а ентузіастом, конструктором-одинаком, який зумів якимось чином заручитися підтримкою Київського управління КДБ УРСР. Пістолети ці являють собою головним чином історичний курйоз, бо використана конструктором концепція патрона з «гільзою, що відлітає», на жаль, виявилася практично безперспективною у стрілецькій зброї, за винятком хіба що підствольних гранатометів, де через малу швидкість снаряда розмір «гільзи»-зарядної камери невеликий, якщо порівнювати з пострілом/гранатою загалом. Наразі два збережені екземпляри пістолетів Герасименка ВАГ-72 і ВАГ-73 зберігаються у фондах Центрального музею артилерії, інженерних військ і військ зв’язку в Санкт-Петербурзі, куди їх передали з УКДБ Української РСР у середині 1980-х років.
В основу пістолетів Герасименка покладено концепцію патрона з гільзою, що «відлітає», іноді ще званого безгільзовим. Це не зовсім так, бо гільза (ємність для зберігання і спалювання порохового метального заряду) є інтегрованою в задню частину кулі, тож після пострілу в патроннику зброї залишаються тільки згорілі частинки пороху і капсуля-запальника. Дослідні патрони системи Герасименка мали калібр 7.62 мм і виконувалися у вигляді точених сталевих циліндрів з оживальною передньою частиною. У порожнистій задній частині циліндра розташовувалася циліндрична зарядна камера, закрита із заднього торця вкрученою на різьбі латунною заглушкою. Ця заглушка виконувала кілька функцій – ведучого паска для взаємодії з нарізами ствола, закраїни, що виступає, для виймання набою зі ствола в разі осічки або розряджання зброї, фіксатора згораючого капсуля-запальника.
Перед пострілом патрон досилався в ствол, при цьому циліндрична бойова личинка затвора входила в патронник слідом за патроном для забезпечення необхідної обтюрації. Під час пострілу ударник наколював розташований в отворі в центрі донної заглушки патрона капсуль, і відбувалося займання заряду всередині патрона-кулі. Через отвір у донній частині, раніше закритий зруйнованим під час пострілу капсулем, порохові гази під високим тиском потрапляли в казенну частину ствола, штовхаючи кулю-патрон вперед, а затвор – назад. Така схема, за її уявних переваг (відсутності в стволі стріляної гільзи після успішного пострілу), має цілу низку серйозних вроджених недоліків, включно з необхідністю надійного обтюрування патронника і затвора, неминучістю потрапляння значної кількості порохових газів, нагару та незгорілих залишків капсуля всередину зброї після відкриття затвора, неминучою необхідністю наявності механізмів витягування патрона в разі осічки або для розрядження, і так далі. Не дивно, що аналогічні розробки, що проводилися в той самий час на Заході (наприклад, італійські 9мм патрони AUPO) також не вийшли зі стадії експериментів.
Пістолет Герасименка ВАГ-72 був самозарядною зброєю з вільним затвором, курковим самовзводним спусковим механізмом і дворядним магазином на 24 патрони.
Пістолет ВАГ-73 був ще цікавішим, оскільки він мав можливість ведення автоматичного вогню. Для цього в конструкцію зброї було введено перемикач режимів вогню, розташований на рамці над спусковим гачком, а також пневматичний сповільнювач темпу стрільби, розміщений на рамці під стволом. Живлення патронами здійснювалося зі змінних коробчатих магазинів, виконаних за тандемною схемою. Кожен магазин мав два дворядних відсіки ємністю на 24 патрони кожен. Спеціальні виступи в нижній частині затвора під час накату затвора одночасно досилали патрон із переднього відсіку в ствол, а із заднього – на верхню позицію в передньому відсіку. Таким чином, після першого пострілу набої витрачалися із заднього відсіку магазина до його вичерпання, а потім уже – з переднього.
ТТХ пістолета ВАГ-73
Маса, кг: 1,2
Довжина, мм: 235
Ширина, мм: 28
Висота, мм: 135
Патрон: експериментальний безгільзовий
Калібр, мм: 7.62
Вид боєживлення: здвоєний коробчатий дворядний магазин на 48 патронів
Приціл: відкритий
