Астронавт! На стіні стародавнього іспанського собору Святого Ієроніма, збудованого 1102 року! Такі замітки з відповідними фотографіями обговорює блогосфера понад 10 років.
Перше, що спадає на думку – фотошоп, але ні, астронавт справжній. Фігурка – давно відомий у світі артефакт. Вона знаходиться в іспанському місті Саламанка – прикрашає один із кафедральних соборів. Щоправда, не той, що був побудований у 1102 році – так званий Старий собор (Catedral Vieja), а пізніший – Новий (Catedral Nueva), зведений у період з 1513 по 1733 рік. Різниця майже в 500 років, треба сказати, непринципова. І в той час космонавтів не було. І все ж на стіні собору він є. Та ще й у черевиках із рифленими підошвами…
Сенсація відбулася після того, як сучасна фотооптика дала змогу розрізняти дрібні деталі чудового архітектурного оздоблення на великій висоті, раніше недоступній туристичним фотокамерам.
Ось тоді-то туристи і розгледіли серед міфічних істот на барельєфі того, кого бути там точно не може. А в результаті історики і музейні працівники змушені нервувати і відповідати на простодушні запитання туристів, які дивуються. Найгірше те, що фахівці ніяк не можуть виробити єдину версію того, що трапилося, і не узгоджують один з одним свої відповіді.
Уперше фігуру астронавта помітили 1995 року, Серхіо Аррела, заступник директора музею кафедрального собору, заявив, що 1990 року скульптор-реставратор Мігель Ромеро дозволив собі маленьку «художню витівку».
Це була найрадикальніша відповідь – інші відповідачі не наважуються заходити так далеко. Бо наступним запитанням до синьйора Арелла буде «а скільки взагалі маленьких витівок допущено “скульпторами-реставраторами” та скільки творчої свободи надається під час “реставрації”?» Це надзвичайно болюче питання, оскільки весь архітектурний ансамбль центру Саламанки, включно, зрозуміло, з кафедральним собором, ще 1985 року, за кілька років до початку реставрації, узятий під охорону ЮНЕСКО як загальнолюдське надбання, тобто визнаний одним з абсолютних шедеврів. Усі документи з реставрації пам’яток такого рівня проходять безліч узгоджень, зокрема міжнародну експертизу. Тому просто додати до гірлянди середньовічних фігур астронавта чи когось іще неможливо.
Розуміючи, що таких слизьких питань не уникнути, вікарій собору Родріго Соланеллес займає діаметрально протилежну позицію:
«Оздоблення будь-якого католицького храму будується в суворій відповідності з церковним каноном, розробленим у ранньому Середньовіччі. Ніяких «витівок» окремих художників просто не може бути – єпархія ніколи не затвердить єретичний елемент декору».
Інакше кажучи, на бічних вратах собору немає астронавта, а хто думає інакше, той помиляється. За словами священика, це звичайні для Середніх віків монстри, яких зовні на католицьких храмах незліченна безліч. Вони, мовляв, символізують породження пекла, з якими людина може стикатися поза храмом, натомість усередину собору їм дороги немає.
Утім, висловлювання вікарія ще не найдивніше в цій історії. Естебан Санса, викладач філософії Університету Саламанки, переконаний, що фігура виконана аж ніяк не пізніше XVIII століття, коли добудовувався новий корпус кафедрального собору. Він стверджує, що астронавт є на гравюрі XIX століття. Але тільки ось гравюру громадськості не пред’являли.
До речі, фотографія 1995 року показує астронавта з абсолютно цілим обличчям, а на знімках, зроблених два роки потому, його обличчя серйозно пошкоджене невблаганним плином часу.
Хай там як, «космонавт» усе ще зберігає свою таємницю і залишається однією з головних загадок минулого, спостерігаючи спокійно з висоти соборної стіни Святого Ієроніма за метушнею сучасного світу. Хочеться сподіватися, що одного разу цю загадку буде розгадано, і ми дізнаємося, які таємні знання були доступні людям у «темні», на нашу думку, Середні віки.
