Не так багато країн у світі можуть похвалитися національною формою такого інструменту, як ніж. Іспанська наваха, непальський кукрі, фінська фінка (пуукко), та «швейцарський армійський ніж» – ось, мабуть, і все, що відразу спадає на думку. А Філіппіни претендують не просто на форму – на оригінальну конструкцію складного ножа.
У голлівудських гангстерських бойовиках і фільмах про східну мафію в руках лиходіїв часто можна помітити ніж із вузьким довгим клинком, який з’являється після швидкого й ефектного обертання, а то й серії майже жонглерських фінтів. Це і є балісонг або по-іншому ніж-метелик. Кінематограф приніс ножу славу і він же, ймовірно, назавжди пов’язав уявлення про балісонг з жорстокою грізною зброєю.
Так що ж таке балісонг?
Балісонг – це складаний ніж, а у складних ножів клинок у неробочому положенні якимось чином ховається в рукояті. У балісонга рукоять поздовжньо розділена на дві половини, кожна з яких шарнірно з’єднана з хвостовиком клинка. Уздовж кожної половинки рукояті зроблено паз, тож у розрізі виходить щось на кшталт літери «П». У складеному положенні половинки рукояті своїми пазами охоплюють клинок з двох боків. При відкритті половинки обертаються в протилежних напрямках і сходяться зі зворотного боку, утворюючи рукоять. Конструкція проста і лаконічна, не містить пружин, кнопок і складних замикаючих пристроїв. І, тим не менш, досвідчений користувач може привести балісонг у робоче положення однією рукою за лічені секунди, не набагато повільніше автоматичного («викидного») ножа, але з більшим зовнішнім ефектом, ніж клацання «автомата». І важливо, що простота конструкції свідчить про її надійність: у балісонга в «механізмі» практично нема чому ламатися, значить, він відкриється завжди, а руків’я, охоплене рукою, ніколи не дасть скластися клинку ножа в найневідповідніший момент на пальці власника.
Більшість шанувальників балісонгів цінують свої ножі за можливість ефектно їх «покрутити». Для позначення дій з ножем є навіть окреме слово – фліпінг (англ. flipping від to flip – перевертати, перекидати, підкидати). Любителі фліпінгу стверджують, що крутіння балісонга в руках заспокоює нерви і вводить у стан, подібний до медитації.
Як же пов’язаний балісонг із Філіппінами. Почнемо з недавньої історії, яку можна підтвердити фактами. Значну популярність «філіппінські ножі-метелики» здобули лише після Другої Світової війни. Філіппіни тоді були ареною зіткнень японської та американської армій, до війни країна була «автономією в рамках США», пізніше її окупували японці, а потім знову захоплювали американці. Ось американські солдати і привезли додому незвичайні тубільні ножі разом із легендами про їхні чудові якості. Так балісонг увійшов у світову культуру, як філіппінський ніж.
Але звідки взявся ніж подібної конструкції на Філіппінах? Тут уже не все так однозначно. У переказах деяких бойових мистецтв Філіппін і, насамперед, системи ескріма вважається, що балісонг винайдений саме на Філіппінах близько 800 р. нашої ери. Спростувати це навряд чи можливо, але і жодних документальних чи матеріальних свідчень філіппінського походження ножа поки що не відомо.
Тим часом про свій пріоритет не так давно заявила Європа: в одній зі старих французьких книжок було дано опис конструкції балісонга, яка (конструкція, а не більш пізня книжка), належала начебто до XVI ст. Одразу була запропонована теорія, що балісонг потрапив на Філіппіни через Іспанію, тобто десь між висадкою на Філіппіни Фернана Магеллана (1521 р.) і Філіппінською революцією (1896-1898 рр.). Така теорія звучить, начебто, несуперечливо, але також залишається теорією.
Як би там не було, до балісонга, мабуть, уже назавжди прикріпилася назва філіппінського ножа. Тим більше, що саме слово «балісонг» має безумовно філіппінське коріння. За однією з двох основних версій, це скорочення від тагальської «baling sungay» («зламаний ріг»), що звучить розумно, тому що руків’я ножів цілком могли виготовлятися з рогу тварин. За іншою версією назва суто географічна: у провінції Батангас є невелике поселення Балісонг, за ним і могли називатися ножі.
Наразі балісонги є в асортименті багатьох провідних світових виробників ножів, це, насамперед, американські компанії Benchmade, Microtech і Spyderco. Однак основним регіоном виробництва залишається Південно-Східна Азія.
З недоліків балісонга можна відзначити конструкційну необхідність довжини і ширини клинка меншу за відповідні габарити руків’я (тому клинок зазвичай вузький і відносно короткий, або руків’я доведеться робити надто довгим). Є суттєві обмеження на форму рукояті: половинки повинні прилягати одна до одної обома сторонами, складно зробити повноцінні упори і підпальцеві виїмки. На масових дешевих балісонгах, що походять з Південно-Східної Азії, можуть бути ненадійні і недовговічні шарнірні з’єднання. Ну і, мабуть, останній, але вельми великий недолік – ставлення до ножа, як до зброї, що викликає суспільне упередження і законодавчі обмеження.
На батьківщині ножа, Філіппінах, заборонено продавати балісонги 29-сантиметрової довжини. У США федеральним законодавством заборонені такі собі «гравітаційні» та «інерційні» ножі, але що під ними розуміти на ділі визначають юристи, тому в частині штатів балісонги під забороною, в частині – ні. Український Закон про зброю багато в чому скопійований з американського, але думка українських експертів менш розпливчаста: балісонг апріорі кримінальний при довжині клинка понад 90 мм. Це не дуже багато, але все ж таки залишає право любителям філіппінської екзотики купувати низку укорочених і спеціально розроблених легальних моделей, які не є холодною зброєю.
