За результатами військових випробувань автоматичних карабінів фірм Walther MKb.42(W) і Haenel MKb.42(H), які проводили наприкінці 1942 – на початку 1943 років на Радянсько-Німецькому фронті, було вирішено розвивати конструкцію фірми Haenel, створену під керівництвом Хуго Шмайссера. У вихідну конструкцію автомата MKb.42(H) внесли суттєві зміни, що стосувалися насамперед пристрою УСМ і газовідвідного механізму. У зв’язку з небажанням Гітлера починати виробництво зброї нового класу, розробка велася під позначенням MP 43 (Machinen Pistole – пістолет-кулемет). Перші зразки MP 43 було успішно випробувано 1943 року на Східному фронті проти Радянських військ, і 1944 року починається вже більш-менш масовий випуск нового зразка зброї, проте вже під новим найменуванням MP 44. Після того, як результати успішних фронтових випробувань було представлено Гітлеру і схвалено ним, номенклатура зброї була знову змінена, і зразок отримав остаточне позначення StG.44 (Sturm Gewehr-44, штурмова гвинтівка). Назва Sturm Gewehr несла суто пропагандистський сенс, однак, як це іноді буває, намертво пристала не тільки до цього зразка, а й до всього класу ручної автоматичної зброї під проміжний патрон.
Загалом MP 44 був досить вдалим зразком, що забезпечує ведення ефективного вогню одиночними пострілами на дальність до 600 метрів і автоматичним вогнем на дальність до 300 метрів. Він був першим масовим зразком зброї нового класу – штурмові гвинтівки, і справив безсумнівний вплив на всі наступні розробки, зокрема, звісно ж, і на автомат Калашникова. Однак, говорити про пряме запозичення Калашниковим від Шмайсерівської конструкції не можна – як випливає з вищезазначеного, конструкції АК і MP 44 містять надто багато принципово різних рішень (компонування ствольної коробки, улаштування УСМ, улаштування вузла замикання ствола і т.д.). До недоліків MP 44 належать надмірно велика маса зброї, надто високо розташовані прицільні пристосування, через що під час стрільби лежачи стрільцю доводилося піднімати голову надто високо, і для MP 44 було навіть розроблено вкорочені магазини на 15 і 20 патронів. Крім того, кріплення приклада було недостатньо міцним і могло зруйнуватися при використанні зброї в рукопашній сутичці.
Загалом було випущено близько 500000 примірників MP 44 / StG.44, і з закінченням Другої Світової війни його виробництво закінчилося, проте він до середини 1950-х років перебував на озброєнні поліції НДР. Повітряно-десантні війська і низка поліцейських формувань Югославії використовували ці автомати аж до початку 1980-х років (офіційно зняті з озброєння 1983 року, замінені на копії АКМ місцевого виробництва М64А і М70АВ2) під позначенням «Automat, padobranski, 7,9 mm M44, nemacki». Патрони калібру 7,92х33 мм виробляли в Югославії до 1970-х років.
MP 44 являв собою автоматичну зброю, побудовану на основі автоматики з газовим двигуном з довгим робочим ходом газового поршня. Замикання ствола здійснювалося за допомогою перекосу затвора вниз, за вкладиш ствольної коробки.
Ствольна коробка штампована зі сталевого листа, також штампований корпус куркового ударно-спускового механізму (УСМ) разом із пістолетним руків’ям шарнірно приєднано до ствольної коробки, його відкидають донизу й уперед під час розбирання зброї. Приклад дерев’яний, при розбиранні знімався після вилучення підпружиненого поперечного штифта.
Живлення автомата – зі знімних коробчатих сталевих магазинів ємністю на 30 патронів. Фіксатор магазина кнопковий, розташований на бічній поверхні горловини приймача магазина (аналогічна конструкція пізніше була використана в американській гвинтівці М16).
Приціл секторний, запобіжник і перемикач режимів вогню – незалежні, перемикач – у вигляді поперечної кнопки над пістолетним руків’ям, запобіжник – у вигляді важеля зліва на корпусі УСМ, над спусковою скобою. Рукоятка затвора розташована зліва і під час стрільби рухається разом із рамою затвора. На дуловій частині ствола виконано різьблення для кріплення гвинтівкового гранатомета, зазвичай закрите захисною втулкою.
MP 44 міг оснащуватися активним ІЧ-прицілом «Вампір» а також спеціальним кривоствольним пристроєм Krummlauf Vorsatz J, який одягався на ствол зброї і призначений для стрільби екіпажем зсередини танків через люки по супротивнику в мертвій зоні поблизу танка. Цей пристрій являв собою дугоподібно вигнутий «подовжувач» ствола, що мав із зовнішнього боку вигнутого ствола ряд отворів, призначених для скидання порохових газів, щоб уникнути розриву ствола при підвищеному терті кулі. Через це початкова швидкість кулі, відхиленої на 30 градусів вниз від осі зброї, знижувалася приблизно до 300 м/с, чого було цілком достатньо, оскільки ця зброя призначалася для ближнього бою – обстрілу піхоти в радіусі 30-40 метрів від танка. Для наведення зброї використовувалася спеціальна дзеркальна система, надіта на кривоствольну насадку. Усього було випущено близько 10000 комплектів Krummlauf Vorsatz J. Крім того, були розроблені, але серійно не випускалися комплекти Krummlauf Vorsatz P та Krummlauf Vorsatz V, які забезпечували відхилення траєкторії кулі вниз на 90 та 40 градусів відповідно.
Характеристики StG 44
Калібр, мм
7,92
Патрон
7,92×33 (7.92mm Kurz)
Довжина, мм
940
Довжина ствола, мм
419
Вага, кг
5,52
Місткість магазину, патронів
30
Темп, вист./хв
близько 500
Початкова швидкість кулі, м/с
694
Прицільна дальність, м
600
Усі фотографії дано у дзеркальному відображенні
