Цей тип ножа став популярний в Америці за часів «золотої лихоманки». У ті неспокійні часи, носити при собі зброю потрібно було для того, щоб захистити своє життя, або хоча б спробувати це зробити.
Саме тоді, так би мовити, і увійшов в ужиток цей ніж, хоч народи півдня вже давно його використовували, частіше в господарських цілях. Йдеться про так званий ніж пуш-даггер (push dagger), який правильніше охарактеризувати як тичковий.
Пуш-даггер, як правило, має Т-подібну форму, але зустрічаються варіанти і з Г-подібною формою. Лезо ножа перпендикулярне до рукоятки, і проходить між пальцями, подібно до кастета. Але, на відміну від останнього, пуш-даггер має більшу забійну силу і функціональність.
Як і кастет, тичковий ніж прекрасно підходить для прихованого носіння, його набагато складніше вибити з рук, ніж звичайний ніж. Завдяки своїй формі, пуш-даггер ідеальний для, так званої, «шинкарської бійки», коли немає місця нормально замахнутися, але в такій штовханині зручно коротко вдарити опонента між ребер.
Розміри таких ножів, як правило, невеликі – загальна довжина 10-15 см, зустрічаються і зовсім маленькі – до 7-8 см. Але товщина леза часто доходить до 5 мм. Вага ножа відповідає розміру – рідко перевищує 50-100 гр.
Рукоятку ножа виготовляють із синтетичних, рідше з натуральних матеріалів (для дорогих екземплярів). У багатьох пуш-дагерів звичайне металеве руків’я, цілісне з лезом. Нерідко такий ніж має серрейторну (тобто хвилястою або пилкоподібною формою ріжучої кромки) заточку.
Багато виробників пуш-дагерів включають у комплект і чохол із пластику, або шкіри. Часто в чохлів є кріплення на пояс, а іноді – кільце для ланцюжка або мотузки.
На ринку представлено широке розмаїття пуш-дагерів – від бюджетних варіантів, до колекційних експонатів, для «гурманів» холодної зброї.
