Сімо Хяюхя вважається найефективнішим снайпером в історії. Дивно, але свій «рекорд» фінський снайпер встановив за кілька місяців, а також те, що він ніколи не користувався оптичним прицілом.
Маленький мисливець
Народився майбутній найрезультативніший снайпер у світовій історії в невеликому селищі Раут’ярві у Виборзькій губернії 17 грудня 1905 року. Він був сьомою дитиною з восьми в родині. Його здібності у стрільбі проявилися з дитинства – сім’я Сімо жила риболовлею і полюванням. У віці 17 років він вступив до охоронного загону, брав участь у снайперських змаганнях, де займав призові місця. Сімо був невисоким (1,61), але згодом саме низький зріст допоміг йому стати ефективним снайпером, даючи змогу успішно маскуватися і непомітно йти від переслідування.
У 1925 Симо вступив до лав фінської армії, пройшов навчання в унтер-офіцерському училищі, вийшовши з нього унтер-офіцером першого велосипедного батальйону.
Герой пропаганди
З початком Радянсько-фінської війни Сімо був призначений снайпером. Він одразу ж став одним із найрезультативніших стрільців. За один тільки день (21 грудня 1939 року) він ліквідував 25 ворожих солдатів, рахунок за три грудневі дні склав 51 людину. За весь час нетривалої, але вкрай напруженої війни фінський снайпер вразив від 550 до 700 солдатів противника. Точна кількість його жертв досі викликає суперечки, проте висока ефективність його дій беззаперечна.
Звичайно, Сімо відразу ж став знаряддям фінської пропаганди. Чутки про непереможного снайпера розносилися і за лінію фронту. На Хяюхя було оголошено полювання. Загони снайперів, артилерія – всі сили були кинуті на ліквідацію влучного фіна, але до березня 1940 року він залишався недосяжною мішенню. Сімо воював у знайомих для себе місцях, знав місцевість як свої п’ять пальців і мав відмінне чуття. «Дістати» його виявилося вкрай складно.
Тактика і зброя
В якості свого робочого інструменту Сімо вибрав фінську модифікацію гвинтівки Мосіна M/28 або M28/30. З неї снайпер знищив більшість ворожих солдатів. Крім цього снайпер прекрасно володів пістолетом-кулеметом «Суомі» і ручним кулеметом «Лахті салоранта М-26», з яких він знищив майже 200 ворогів. Відмінною особливістю фінського снайпера було те, що він не користувався оптичним прицілом. Це було пов’язано з тим, що по-перше, відблиски від прицілу видавали дислокацію, по-друге, скло прицілу мало схильність замерзати.
У суворих зимових умовах таким чином приціл втрачав свою працездатність. На місці свого розташування Сімо укочував сніговий наст, іноді навіть заливаючи його водою, щоб від пострілу сніг не розлітався, видаючи місце засідки. Для того, щоб його не можна було виявити під час укриття в заметі, фінський снайпер постійно жував сніг. Цей прийом досі успішно використовується спенцазівцями – через врівноваження температур пара з рота не видає стрільця.
Поранення
Яким би невловимим не був снайпер, рано чи пізно і його може знайти куля. Знайшла вона і Сімо. 6 березня 1940 року радянський солдат влучив у фінського снайпера. Куля пройшла в щелепу і вийшла через ліву щоку. Знепритомнілого Сімо евакуювали в тил, до тями він прийшов уже в день закінчення війни. На нього чекало довге лікування, зруйновану щелепу довелося відновлювати взятою зі стегна кісткою. Після війни Сімо прожив довге життя. Показово, що він просився в армію 1941 року, але через перенесене поранення йому було відмовлено в службі. До останніх днів він вів мирне життя, займався землеробством, розведенням собак, ходив на полювання, навчав основ снайперської майстерності підростаюче покоління. Розповідати про Зимову війну Сімо не любив. На запитання про своє «славне» минуле відповідав стримано, кажучи, що секрет його ефективності – тренування, а в тій війні він брав участь, бо виконував обов’язок. Помер фінський снайпер у віці 96 років.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні.
