До кінця квітня 1975 року США вже два роки як не брали безпосередньої участі у В’єтнамській війні. Весняний наступ північов’єтнамських сил, що розпочався в березні, виявився успішним, і було ясно, що Південному В’єтнаму залишається існувати лічені дні. У зв’язку з наближенням північно-в’єтнамських дивізій до Сайгона в середині дня 29 квітня розпочалася заздалегідь спланована операція з евакуації американських громадян, які залишилися в країні (в основному дипломатичного персоналу). Назвали цю операцію «Поривчастий вітер».
Операцію здійснювали силами Корпусу морської піхоти, який задіяв вертольоти CH-46 і CH-53 для перевезення евакуйованих на кораблі 7-го флоту США біля берегів Південного В’єтнаму. Крім американських громадян, евакуювалися і в’єтнамські біженці, які бажали покинути країну в страху перед приходом комуністів до влади. Незабаром, однак, стало зрозуміло, що евакуювати всіх біженців у Сайгоні неможливо – на кораблях просто не було місця для такої кількості людей.
Операція завершилася вранці 30 квітня, за кілька годин до того, як Сайгон перейшов під контроль північнов’єтнамської армії. «Повітряний міст» не зустрів жодної протидії з боку північнов’єтнамців. З небойових причин було втрачено один вертоліт (два члени екіпажу загинули). Загалом на кораблі 7-го флоту було евакуйовано 1737 громадян США і 5595 громадян інших країн (переважно в’єтнамців).
Незважаючи на успіх операції «Поривчастий вітер», у США її сприйняли і досі згадують із гіркотою, як сумний підсумок непопулярної війни. Символом поразки США у В’єтнамі вважаються телевізійні кадри, на яких гелікоптери з біженцями, які приземляються на кораблі, після розвантаження зіштовхуються у воду, щоб звільнити місце для інших гелікоптерів.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні.