4 травня 1976 року космічне агентство НАСА запустило супутник Лагеос (LAGEOS – Laser Geodynamic Satellite) у формі гарматного ядра, який збагатив науку про Землю. Цей невеликий пасивний супутник допоміг вченим виміряти рух тектонічних плит Землі, зафіксувати нерівномірності в обертанні планети, «зважити» Землю, відстежити найдрібніші зміни положення її центру мас, а також розробити ранні моделі гравітаційного поля.
Наразі супутник Лагеос входить до сузір’я супутників, які допомагають уточнювати і підтримувати земну систему координат, що пов’язує навігаційні системи в усьому світі і служить фундаментальною основою для міжпланетної навігації космічних апаратів.
Супутник вагою близько 400 кг є пасивним, без бортових датчиків, електроніки та без будь-яких рухомих частин. Супутник складається з латунного ядра, покритого алюмінієвою оболонкою, на якій розміщені 426 лазерних відбивачів. Лагеос рухається по стабільній круговій середньовисокій орбіті близько 5900 кілометрів. На такій висоті супутник відчуває незначний опір атмосфери і спостерігається наземними станціями на різних континентах одночасно.
За ці роки 183 лазерні станції в усьому світі робили вимірювання Лагеоса, і безліч станцій продовжують працювати з ним. Станція, що знаходиться на Землі, посилає лазерний імпульс, який відбивається від одного з відбивачів супутника. Відбитий промінь приймається станцією, і обчислюється точний час руху променя до Лагеоса і назад. За часом обчислюється відстань між супутником і станцією. Цей метод називається лазерною дальнометрією. Маючи достатній набір вимірювань протягом тривалого часу, вчені визначили абсолютні положення станцій щодо центру мас Землі. На основі цих даних відстежуються найнезначніші зміни положень станцій відносно одна одної, і, таким чином, фіксується рух земної кори.
Супутникова лазерна дальнометрія почала розвиватися в 60-х роках минулого століття, задовго до запуску космічного апарату Лагеос. Перші вимірювання мали точність близько одного метра. Лагеос дав змогу досягти точності менше ніж 1 см – це рівень, необхідний для виявлення тектонічного руху літосферних плит. Точність сучасних вимірювань покращилася в десятки разів.
Точні вимірювання дали змогу також виявити невеликі нерівномірності обертання Землі, спричинені рухом мас в атмосфері й океані та зміною осі обертання планети. Зафіксовані малі збурення орбіти супутника лягли в основу ранніх моделей гравітаційного поля Землі. Супутник був також використаний для виявлення післяльодовикової віддачі земної кори в тих регіонах, де Землю сплющили стародавні крижані щити в районі Гудзонової затоки, Фінляндії та Скандинавії.
Майже ідентичний космічний апарат Лагеос-2 (LAGEOS-2), був запущений 1992 року спільно італійським космічним агентством і НАСА. Цей супутник рухається по доповнювальній орбіті, а разом із Лагеос-1 вони дають змогу проводити ширший спектр досліджень. Два супутники Лагеос мають унікальне завдання з визначення положення центру мас Землі.
Учені стверджують, що космічні апарати Лагеос обертатимуться навколо Землі ще протягом щонайменше восьми мільйонів років. Припускаючи це, розробники помістили всередину супутника пластину з нержавіючої сталі з вигравіруваним на ній листом нашим нащадкам. Пластина розділена на три частини. На одній частині зображено карту Землі 268 мільйонів років тому, коли континенти були об’єднані, друга частина містить сучасну карту Землі, і остання частина присвячена будові нашої планети через 8,4 млн років, коли супутник, за розрахунками вчених, має впасти на Землю.
