Конструктор Геннадій Миколайович Ніконов широко відомий завдяки своєму автомату АН-94, створеному в рамках програми «Абакан». Проте за три з половиною десятиліття роботи на Іжевському машинобудівному заводі Ніконов встиг створити кілька інших не менш цікавих зразків стрілецької зброї. Так, ще наприкінці сімдесятих років він сконструював ручний експериментальний кулемет, призначений для вивчення оригінальної системи автоматики. Як з’ясувалося під час випробувань, новий кулемет зі скорострільності перевершив усі існуючі та перспективні розробки цього класу.
Експериментальний високотемпний кулемет Ніконова з’явився 1978 року. Конструктор розпочав роботу над проектом в ініціативному порядку, не маючи жодних замовлень чи технічних завдань. Ніконов мав намір перевірити оригінальну ідею, що полягала в оснащенні зброї двома стволами. Експериментальний кулемет мав специфічну систему автоматики, яка певною мірою нагадувала систему Гаста. Проте, систему Гаста і Никонова об’єднували лише наявність двох стволів та його механічний зв’язок, з допомогою якого кожен із стволів після пострілу перезаряджав другий і навпаки.
Усі агрегати експериментального кулемета розміщувалися у ствольній коробці складної форми. У задній частині вона мала п’ятикутний перетин і нагадувала ствольну коробку автоматів Калашнікова. У передній частині ствольна коробка змінювала форму на квадратну. Кришка задньої частини ствольної коробки могла зніматися для чищення та обслуговування зброї. До передньої частини коробки кріпилася двонога сошка, до задньої – приклад, запозичений у зброї системи М.Т. Калашнікова.
Для керування вогнем кулемет мав пістолетну рукоятку зі спусковим гачком та скобою. Перед ними розташовувалося вікно для коробчатого магазину.
Використання двох стволів, покликане збільшити скорострільність кулемета, вимагало створити оригінальну систему автоматики. Два нарізні стволи калібру 5,45 мм були розташовані пліч-о-пліч і мали можливість руху вперед і назад в межах 58-60 мм. До задньої частини стволів кріпилися зубчасті рейки, що взаємодіяли зі спеціальною шестернею в задній частині ствольної коробки. За допомогою цієї рейкової передачі передбачалося здійснювати синхронізацію руху стволів. На наявних фото видно, що до шестерні кріпилася якась телескопічна штанга. Очевидно, вона призначалася для регулювання швидкості обертання шестерні.
Перед синхронізуючим механізмом усередині ствольної коробки був блок, що виконував функції затвора, а перед ним, у свою чергу, розташовувалася система подачі патронів у два патронники. На відміну від іншої автоматичної зброї, високотемпний кулемет Ніконова мав нерухомий затвор без будь-якої системи замикання ствола. Ймовірно, така система була обрана для спрощення конструкції та збільшення скорострільності. Два стволи мали газовідвідні трубки, пов’язані з поршнями. Цікаво, що тиск порохових газів мав рухати ствол уперед. Однак за іншими даними, газові системи стволів були пов’язані перехресно, через що при пострілі з одного ствола другий починав рухатися назад.
Високотемпний кулемет створювався під патрон 5,45х39 мм і міг використати відповідні магазини від автоматів або ручних кулеметів Калашнікова. Оскільки зразок замислювався як суто експериментальний і призначався виключно для перевірки оригінальної конструкції, таку систему боєживлення вважали за достатню. Жодних спроб доопрацювати кулемет під стрічкове або будь-яке інше живлення не робили.
Для наведення експериментального кулемета передбачалося використовувати відкритий приціл та мушку, розташовану в передній частині ствольної коробки. Зрозуміло, прицільні пристрої мали максимально просту конструкцію, достатню для випробувань в умовах стрільбища.
Перед стрільбою з нової зброї кулеметник мав потягнути за одну з двох рукояток зведення. При цьому ствол, з яким була пов’язана рукоятка, зрушувався назад і одягався патронником на поданий патрон. Другий ствол при цьому зрушувався вперед. Зсуваючись назад, ствол спеціальним виступом у казенній частині тиснув на деталь складної форми, пов’язану з подавачем патронів. Останній при цьому переміщався в бік другого ствола і рухав новий патрон на його лінію заряджання.
При натисканні на спусковий гачок спрацьовував ударно-спусковий механізм і ударник, розташований у затворній пластині, бив по капсулі патрона в першому стволі. Порохові гази від цього пострілу потрапляли в газовідвідну трубку і тиснули на поршень, що зміщував ствол уперед (як уже говорилося, за іншими даними, поршень зрушував назад другий ствол). Рухаючи свою зубчасту рейку, перший ствол переміщував другий у крайнє заднє положення. Одночасно з цим проводилася екстракція та викид стріляної гільзи. Гільзи викидалися через два вікна у кришці ствольної коробки. Далі йшов постріл з другого ствола, що проводився за тими ж принципами.
По черзі переміщаючись назад і вперед, два стволи постійно насувалися на патрон і робили постріл. Застосування рейкової передачі дозволило досягти точної синхронізації руху стволів. Під час випробувань експериментальний високотемпний кулемет показав унікальну для стрілецької зброї скорострільність. За підрахунками випробувачів, зброю могло робити понад 3000 пострілів за хвилину, тобто. близько 1500 пострілів за хвилину на кожен із двох стволів.
У ході випробувань експериментальний високотемпний кулемет Ніконова показав свої позитивні сторони. Однак не обійшлося без недоліків. Головний із них – використання зубчастих передач. Потрапляння в ствольну коробку піску або бруду загрожує неполадками в роботі системи синхронізації стволів або навіть її пошкодженням. У зв’язку з цим кулемет Ніконова не міг використовуватися в реальних умовах без численних додаткових доопрацювань.
Другий серйозний недолік конструкції ставив хрест на використанні кулемета у військах і був пов’язаний саме з високим темпом стрільби. При скорострільності на рівні 3000 пострілів за хвилину стандартний магазин від автомата АК-74 на 30 набоїв витрачався приблизно за одну соту хвилини. Використання трохи більш ємних магазинів від ручного кулемета РПК також не дозволяло покращити бойові якості зброї. Цю проблему можна було вирішити або штучним зниженням скорострільності, що суперечило самій ідеології проекту, або введенням стрічкового живлення, а це потребувало б кардинальної переробки конструкції.
Слід нагадати, експериментальний високотемпний кулемет Г.М. Ніконова ніколи не розглядався як прототип стрілецької зброї для армії. Завданням проекту, розробленого в ініціативному порядку, була перевірка цікавої та сміливої системи автоматики з двома стволами. Кулемет успішно впорався з демонстрацією потенціалу нової схеми, а більше від нього не вимагалося. Нині єдиний прототип високотемпного кулемета Ніконова зберігається у музеї концерну «Калашников».
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
