Успіх знаменитого «жаху Європи», німецького пікірувальника Ju-87 зацікавив югославів настільки, що ще перед війною вони запроектували свій двомоторний пікірувальник, у якому вирішили оригінальним чином обійти проблему blackout’а у пілотів через перевантаження при виведенні з пікірування. Вони поклали пілота на живіт. Точніше – збиралися покласти, новаторський пікірувальник не встиг зійти з креслярських дощок до того, як гітлерівські війська вторглися в Югославію. Але після війни до тематики вирішили повернутися. І в 1951 році в повітря піднявся ось такий симпатичний літачок Ikarus 451. Ні, формально вважалося, що він бойовий – але, звичайно, з двома моторами по 150л.с. він був суто експериментальною машиною.
Крім полегшення стану пілота при перевантаженнях (аж до 8-9g пілоти зберігали нормальну працездатність) – таке рішення дозволило до краю зменшити перетин фюзеляжу, що зменшило опір повітря настільки, що навіть із цими смішними моторами штурмовик розганявся до 335 км/год.
Машина вважалася “бойовою”, ви не забули? І в 1186 кг злітної ваги вдалося вписати два 13-мм MG 131 і шість пілонів під ракети. Щоправда, про підвіску озброєнь і польоти на застосування ракет мені нічого не відомо. Річ у тім, що сама концепція вельми спірна.
При такому розташуванні пілота знекровлення мозку на виведенні з пікірування не виникає, так – але дихати абсолютно неможливо, грудна клітка здавлена наглухо. Та й шия пілота затікає дуже швидко при такому положенні – півгодини польоту і все. Спробуйте хоч трохи полежати на животі, читаючи показання приладів… На руки особливо спиратися не можна, – ними літаком керують. Сподобалося? Ось і випробувачі були не в захваті.
Але остаточний вирок машині винесли перші протиперевантажувальні костюми. Обтискаючи ноги і животи льотчиків, вони рятували від втрати свідомості навіть при великих перевантаженнях, так що необхідність у подібній екзотиці зійшла нанівець.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
