Радянський експериментальний двоствольний автомат AO-63 калібру 5,45 х39 мм був розроблений у 1984 році Симоновим. С. Г. та Ткачовим П. А. та виготовлений у ЦНДІ Точмаш для участі у конкурсі на перспективний автомат для ЗС СРСР.
За основу двоствольного автомата AO-63 було взято автомат Калашнікова АК-74. Незважаючи на свою двоствольність, у нього досить стандартний набір деталей запозичений у АК-74, але деякі деталі представлені у двох екземплярах. Магазин відрізняється від стандартного – він трирядний.
Максимальна скорострільність автомата АО-63 у режимі автоматичного вогню становить 6000 пострілів за хвилину. У напівавтоматичному режимі, тобто. при стрільбі короткими чергами скорострільність становила 850 пострілів за хвилину. У режимі одиночного вогню стріляв лише один ствол.
Механізм затвора налаштований так, що затримка між пострілами зі стволів становить 0,01 секунду. Цього достатньо, щоб вони не впливали один на одного та не посилювали віддачу.
Під час випробувань комісія з’ясувала, що вимогам, які висуваються щодо купчастості стрільби як в автоматичному, так і в одиночному режимі, з представлених зразків відповідають лише два зразки – АО-63 і автомат конструкції Геннадія Ніконова. Незважаючи на те, що автомат АО-63 показав куди кращі показники за купчастістю, через складну схему та загальне складне сприйняття автомата при його масовому виробництві рішення про перемогу в конкурсі було прийнято на користь автомата конструкції Ніконова, який тепер відомий усім любителям стрілецького озброєння як АН-94 “Абакан”.
“Схема живлення, відведення газів і взагалі концепція двоствольного автомата була якщо не утопією, то вельми ризикованою витівкою вже точно. Такий автомат у будь-якому разі масово вироблятися не міг. Поміркуйте самі – середній час збирання-розбирання такого автомата збільшився б удвічі, а то й утричі порівняно із звичайним, класичним автоматом. Боєприпас довелося б адаптувати під такий темп стрільби, а загальна надійність схеми взагалі не була випробувана.
Тому АО-63 як страшилка для НАТО добре послужив, а ось як ефективно працююче стрілецьке озброєння працювати вже не зміг би. Це, втім, пояснює вибір конструкції Ніконова на фінальному етапі відбору”, – заявив в інтерв’ю історик Максим Єремєєв.
Можливо, що Максим Єрімєєв певною мірою правий, і автомат АО-63 справді має відносно складну конструкцію, але в цьому відношенні він все ж таки не може йти в жодне порівняння з АН-94 «Абакан», з усіма його тросиками, валиками та рухомими лафетами. У порівнянні з АО-63 автомат Ніканова справжній годинник з зозулею, на розбирання яких потрібно разів у 5-7 більше часу ніж на розбирання автомата Калашнікова.
Багато військових експертів вважають, що такий автомат, як АО-63, майбутнього не має, проте розробки зброї, яка випускає вдвічі більше куль за постріл і має вдвічі більший боєзапас, ніж звичайний автомат, триває досі.
Характеристики автомата АО-63:
калібр, мм: 5,45;
Патрон: 5,45 х39 мм;
Маса, кг: 3,68 (без магазину);
Довжина, мм: 890;
Принципи роботи: відведення порохових газів;
Швидкострільність, вистр./хв: 850/6000 (чергами по 2 патрони);
Максимальна дальність, м: 1000;
Вид боєпостачання: трирядний секторний магазин на 45 патронів;
Приціл: відкритий
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
