Сент-Етьєн зразка 1907 року (фр. Saint-Étienne modèle 1907) – станковий кулемет, що набув найбільшого поширення у французькій армії під час Першої світової війни.
Історія створення і виробництва
Кулемет Saint-Étienne Mle. 1907 був глибокою модернізацією невдалого кулемета Puteaux Mle. 1905, що вирізнявся вельми оригінальною конструкцією: газовідвідна автоматика з рухомим вперед-назад надульником, пов’язаним із затвором за допомогою шестерні і довгої зубчастої рейки. Під час пострілу порохові гази, вириваючись зі ствола, витягували надульник вперед, потім розташована навколо ствола поворотна пружина повертала його в початкове положення.
Конструкція вийшла занадто дорогою, складною, і ненадійною, тому вже через два роки в державному арсеналі Сент-Етьєн (фр. MAS – Manufacture d’armes de Saint-Étienne) був розроблений новий кулемет Saint-Étienne Mle. 1907, який вийшов не менш складним і ненабагато надійнішим, ніж «Пюто». Основним удосконаленням стала відмова від рухомого надульника як двигуна автоматики.
До початку 1917 року виробництво кулемета, розтиражованого в кількості понад 39 тисяч, було припинено.
Конструкція та принцип дії
Автоматика Saint-Étienne Mle. 1907 працює завдяки відведенню порохових газів через поперечний отвір у стінці ствола, газовий поршень розташований під стволом і з’єднаний безпосередньо з тягою привода автоматики, з напрямком руху поршня «вперед-назад» замість традиційнішого «назад-вперед». Через використання схеми з робочим циклом «вперед-назад» використовується доволі складна система, що складається з тяги із зубчастою планкою, масивного зубчастого колеса з кривошипним механізмом і затвора з масивним хвостовиком, що мав фігурний паз, у який входить ролик кривошипа.
Стрільба ведеться з відкритого затвора. Цікавими особливостями «Сент-Етьєна» був регулятор у газовідвідному механізмі, який давав змогу змінювати скорострільність у діапазоні від 60 до 650 пострілів за хвилину, а також автоматичний регулятор мушки, який вносив поправку в приціл по мірі нагрівання ствола.
Ранні зразки кулемета комплектувалися своєрідним ежектором-пламегасителем, призначеним для того, щоб кулеметника не засліплювали спалахи пострілів, а дим, який спрямовував донизу вигнутий «фартух», не заважав йому бачити ціль. Але цей пристрій виявився малоефективним і від нього швидко відмовилися.
Живлення кулемета здійснюється за допомогою металевих стрічок-касет на 25 патронів 8×50 мм R Lebel. У 1916 році, незадовго до припинення випуску Mle. 1907, вони були модернізовані для того, щоб отримати можливість використовувати м’які полотняні стрічки місткістю 250 патронів.
Експлуатація та бойове застосування
У липні 1917 року Saint-Étienne Mle. 1907 були поступово відкликані з частин першої лінії, а їм на зміну прийшли більш досконалі кулемети Гочкісса. Велика кількість кулеметів була потім передана в тилові військові частини, французькі колоніальні війська, і частинам італійської армії. Надалі частину з них передали грекам, а ще частину відправили в Росію як військову допомогу адміралу Колчаку.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КУЛЕМЕТА SAINT-ÉTIENNE MLE. 1907
Виробник: Manufacture d’armes de Saint-Étienne
Патрон: 8×50 мм R Lebel
Калібр: 8 мм
Вага, тіло кулемета: 25,73 кг.
Вага, на станку: 58,43 кг.
Довжина: 1118 мм
Довжина ствола: 730 мм
Кількість нарізів у стволі: 4 правосторонніх
Ударно-спусковий механізм (УСМ): н/д
Принцип дії: Відведення порохових газів, кривошипно-шатунне замикання
Скорострільність: 60-650 пострілів/хв
Запобіжник: н/д
Приціл: Мушка і секторний приціл
Ефективна дальність: н/д
Прицільна дальність: 2400 м
Початкова швидкість кулі: 700 м/с
Вид боєживлення: 25-патронна металева стрічка-обійма або 300-патронна матерчаста стрічка
Кількість патронів: 25, 300
Роки виробництва: 1907-1916
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
