Командування Британських збройних сил увічнило 1943 рік у військовій історії однією з найоригінальніших і неординарних бойових операцій.
Британці ставили в пріоритет не пряме знищення сил противника, а позбавлення його виробничих потужностей. Головною метою стало виведення з ладу основної збройової кузні нацистської Німеччини – Рурського індустріального району. Необхідним ресурсом для сталеливарної промисловості є вода, якою заводи забезпечувалися з прилеглих водосховищ. Логічно, що для зниження виробничих потужностей треба було заводи цієї води позбавити.
Але яким чином, якщо для руйнування укріплених бетоном десятиметрових насипів гребель знадобилося б не менше 30 тонн вибухівки? Підняти в повітря такий вантаж літаки того часу не могли. Торпедування гребель теж було невдячним заняттям, оскільки завбачливі німці захистили їх спеціальними протиторпедними сітками.
Вихід із ситуації, що склалася, запропонував англійський інженер Барнс Воллес, який вніс на розгляд проєкт, що вражає уяву. Це була бомба, яка перед метанням розкручувалася до 500 обертів на хвилину, а потім, після скидання і першого зіткнення з поверхнею води, стрибала як камінчик, яким хлопчаки пускають «млинці» по поверхні води. Досягнувши цілі (греблі) бомба занурювалася на дно, і, коли вона опинялася на необхідній глибині, спрацьовував гідростатичний детонатор.
План був важкореалізованим, але здійсненним. Для нальоту підготували 19 чотиримоторних бомбардувальників Авро «Ланкастер», конструкцію яких доповнили приводом для обертання вибухонебезпечного вантажу. Проблему наведення було розв’язано геніально просто: на кожному літаку розмістили по два прожектори, один з яких світив прямо вниз, а другий – під певним кутом до першого. При поєднанні двох плям світла в одну літак витримував потрібну висоту – 18 метрів.
У ніч на 16 травня 1943 року успішно пройшла знаменита операція Chastise, що можна перекласти з англійської як «кара», «відплата». Незважаючи на те, що греблі водосховища було пошкоджено, і рурські заводи почали задовольняти свої потреби у воді лише на 50-60 %, британці теж зазнали великих втрат – з 19 екіпажів на свої аеродроми повернулося тільки 11. Німці були вражені винахідливістю противника, і в майбутньому значно посилили зенітне прикриття гребель. На жаль, оригінальний винахід інженера Воллеса надалі не застосовувався.
Фотографії дано в дзеркальному відображенні
