На початку сімдесятих років ГАЗ зробив спробу увійти в категорію важких повнопривідних армійських вантажівок, створивши ціле сімейство уніфікованих корпусних плаваючих дво-, три- і чотиривісних армійських машин вантажопідйомністю 2 – 5 т, які на заводі розцінювали як альтернативу подібним автомобілям серії 379/395 Уральського автозаводу.
Горьківські машини розробляли в рамках дослідно-конструкторської теми «Універсал-1» з метою створення універсальної військової автотехніки, здатної однаково легко переміщатися суходолом і вплав форсувати неширокі водні перепони, а також максимально уніфікованої як із серійними автомобілями цивільного призначення, так і з колісною бронетехнікою.
Базовою машиною в цьому сімействі став 5-тонний чотиривісний бортовий варіант ГАЗ-44 (8×8) оригінальної конструкції, який безпосередньо не базувався на будь-якому шасі, а був проміжною пошуковою стадією між звичайними вантажівками і бронетранспортерами. Він мав герметизовану рамно-несучу суцільнометалеву основу, винесену вперед кабіну з люком, розміщений за нею силовий агрегат і суцільнометалеву вантажну платформу.
На ньому передбачалося впровадити двигуни і агрегати трансмісії від перспективних вантажівок Горьківського автозаводу, а ведучі мости, підвіску, різні редуктори, гальма, колеса і шини – від бронетранспортера БТР-70.
Єдиний прототип ГАЗ-44 успішно пройшов заводські та військові приймальні випробування в 21 НДІІ, але конкурувати зі схожою продукцією Брянського і Мінського автозаводів не зміг, а перші невдачі з подібними уральськими плаваючими вантажівками зупинили всі подальші роботи за проектом «Універсал-1».
ГАЗ-44 підвів риску під кількома поколіннями три- і чотиривісних армійських повнопривідних автомобілів ГАЗ, і згодом у сфері багатовісної спецтехніки цю марку носили тільки колісні бронемашини.
