Рушниця (гвинтівка) Айзека Дженнінгса являє собою 12-зарядну кремінну гвинтівку з гравійованою латунною рамою, на якій на верхній плоскій поверхні ствола вигравірувано порядковий номер “No. 1”. Ця модель базується на більш ранній однозарядній моделі Дженнінгса з казенним заряджанням, яка виготовлялася з 1818 року, але при цьому містить багато нових особливостей, унікальних для цієї зброї.
На рамі вигравірувано декоративні завитки з листя та ріг достатку, а закінчується рама простою планкою у формі волоського горіха. Приклад виготовлено з жовтої міді й спочатку він мав овальне ложе приклада також у формі волоського горіха. На внутрішній площині приклада вигравірувано латинським шрифтом без пробілів великі літери “J.B.B. Vignie”.
Примітка: Передбачається, що конфігурація рами і приклада використовувалася лише у вогнепальній зброї, виготовленій за патентами Айзека Дженнінгса, що є рідкістю для колекцій американської зброї.
Після опублікування патенту 22 вересня 1821 року Дженнінгс разом зі своїм партнером на ім’я Рубен Елліс вивчали можливість постачання багатозарядних рушниць (гвинтівок) уряду США. Їх доопрацьована зброя мала звичайну форму з використанням традиційного дерев’яного приклада. Для уряду було виготовлено п’ятсот двадцять таких рушниць (гвинтівок) більшого калібру підприємцями Р. Джонсоном і Дж. Джонсоном із Мідлтауна, штат Коннектикут, у 1829 році. Після виготовлення вони були перевірені федеральними інспекторами, а потім відправлені ополченню штату Нью-Йорк, можливо, для польових випробувань. Відомі чотири- і десятизарядні варіанти, і вони офіційно отримали назву — багатозарядна кремінна рушниця Елліса–Дженнінгса.
Принцип роботи:
У рушниці (гвинтівці) Дженнінгса застосовано дуже незвичайний спосіб заряджання: порохові заряди з кулями розміщуються всередині ствола послідовно один за одним — за принципом римської свічки. У наш час такий самий спосіб заряджання був застосований у зброї компанії Metal Storm, що дозволило досягти неймовірної скорострільності зброї (понад мільйон пострілів на хвилину). Рушниця Дженнінгса, звісно, не мала такої шаленої скорострільності, але тим не менше, вона все ж таки значно перевершувала в цьому відношенні всіх своїх конкурентів. Для ініціювання зарядів використовувався рухомий кремінний замок, який пересувався вздовж зброї по бічній планці. Перед кожним пострілом стрільцю потрібно було пересунути замок на одну секцію назад, звести курок, відкрити запальне отвір у стволі та насипати на запальну полицю замка порцію пороху, після чого можна було здійснити постріл.
