Дистанційно керована військова техніка набуває все більшого поширення. Існує чимала кількість подібних машин різного призначення, і кількість таких проєктів постійно зростає. Деякі з таких розробок уже міцно увійшли до структури збройних сил (безпілотні літальні апарати тощо), а інші поки перебувають лише на стадії проєктування або випробувань. При цьому, з огляду на певні причини, найбільша увага на даний момент приділяється саме дистанційно керованим літакам і гелікоптерам. Безпілотні танки або самохідні артилерійські установки поки не стали бойовим засобом армій. Тим не менш, роботи в цьому напрямку вже ведуться. Ще у 2007 році компанія BAE Systems опублікувала інформацію про свій новий проєкт, покликаний вирішити цю проблему.
У першій половині минулого десятиліття фахівці фірми BAE Systems активно займалися проблемою створення наземної бойової техніки, яка не потребує безпосередньої присутності екіпажу. Роботи велися в рамках програми UGV (Unmanned Ground Vehicle — «Безпілотна наземна машина»). Метою проєкту було створення основних систем і технологій, необхідних для розробки повноцінної бойової машини для сухопутних військ. Перші результати програми UGV з’явилися вже в середині двохтисячних років. У 2006 році відбулися перші випробування спеціально створеної експериментальної машини, а до кінця наступного року BAE Systems опублікувала деякі технічні подробиці.
Першим результатом програми UGV стала експериментальна бронемашина Black Knight («Чорний лицар»), побудована орієнтовно в 2006 році. У її конструкції широко використовувалися деякі компоненти бойової машини піхоти M2 Bradley. «Чорний лицар» являє собою бойову машину, що нагадує танк, але при цьому має захист і озброєння на рівні БМП. Такий вигляд був обумовлений експериментальним характером проєкту. Перший прототип Black Knight будувався виключно для відпрацювання основних технічних рішень, через що майбутні серійні машини, побудовані з використанням отриманих рішень і технологій, імовірно, матимуть інший вигляд.
Тим не менш, і в нинішньому вигляді «Чорний лицар» може знайти свою нішу в структурі сухопутних військ. Бойова машина являє собою щось на кшталт танка невеликих розмірів. Довжина експериментальної машини не перевищує 5 метрів, ширина дорівнює 2,44 м, висота — не більше 2 м. Бойова маса прототипу становить приблизно 9,5 тонни. Габарити й вага дозволяють перевозити Black Knight середніми військово-транспортними літаками Lockheed C-130. Поки що це лише цікава риса проєкту, але в майбутньому вагові й габаритні характеристики можуть допомогти знайти застосування новим бойовим машинам.
Перший прототип Black Knight оснащений двигуном фірми Caterpillar потужністю 300 кінських сил. Як видно на наявних фотографіях, моторно-трансмісійне відділення розміщено в передній частині корпусу. Гусенична ходова частина має у своєму складі по п’ять опорних котків на борт. Маючи таку силову установку й ходову частину, прототип машини «Чорний лицар», як стверджується, на шосе може розвивати швидкість до 77 кілометрів на годину. Інші ходові якості поки не оголошувалися.
На корпусі машини змонтована порівняно велика башта. Судячи з її розмірів, основна маса її внутрішніх об’ємів віддана під різноманітне радіоелектронне обладнання. Крім електроніки, Black Knight несе озброєння, аналогічне озброєнню БМП M2 Bradley. Це автоматична гармата M242 калібру 25 міліметрів і спарений із нею 7,62-мм кулемет M240. Імовірно, вибір озброєння, так само, як і у випадку із загальним виглядом, був обумовлений експериментальним характером проєкту. 25-мм гармата і кулемет достатні для перевірки загальних можливостей нових радіоелектронних систем.
Передня і верхня частини башти «Чорного лицаря» оснащені численними датчиками та системами. Так, поруч із озброєнням встановлена одна з кількох відеокамер. Крім того, на передній частині башти є чотири (по дві на кожному скулі) блоки стереоскопічних відеокамер. Така апаратура застосована для того, щоб оператор комплексу міг керувати машиною, маючи повноцінну картину навколишньої обстановки, що лише незначно відрізняється від спостережуваної через звичайні оглядові прилади. На лобовому листі башти та на скулах розміщені чотири лазерних радари (LADAR) на поворотних пристроях. Як видно з їх розташування, середні два (по боках від озброєння) сканують місцевість у горизонтальній площині, а два крайні (на скулах башти) — у вертикальній. На даху башти в характерному трапецієподібному кожусі розміщені відеокамери для водіння й прицілювання. У якості панорамного спостережного приладу використовуються камери на поворотно-нахильній установці. Крім того, на башті є антена передавання даних, приймач навігаційної системи GPS і низка інших систем.
Уся інформація, що збирається камерами, радарами та датчиками, по захищеному радіоканалу передається на станцію керування ROCS (Robotic Operator Control Station — «Станція керування роботом»). Передбачається, що пульт керування й усі пов’язані з ним системи будуть виконані у вигляді компактного переносного пульта або розміщені на якійсь бронемашині, наприклад, на БМП M2 Bradley чи будь-якому іншому придатному транспортному засобі. На екрани станції ROCS виводиться вся необхідна для керування інформація про роботу систем керованої машини, а також дані про маршрут, цілі та завдання. У якості основного органу керування використовується контролер з великою кількістю кнопок і перемикачів. У разі потреби частину функцій, таких як керування рухом або пошук цілей, може бути покладено на електроніку, яка працює в автоматичному режимі.
Як стверджувалося в перших пресрелізах, деякі технічні рішення були випробувані під час випробувань 2006 року. Однією з основних цілей цих робіт була відпрацювання руху машини за маршрутом із використанням систем дистанційного контролю й керування, зокрема і з подоланням різних перешкод. У 2007 році відбулися перші випробування із застосуванням озброєння. Так, у січні 2007-го під час випробувань на полігоні Форт-Нокс (штат Кентуккі) оператори, що перебували в БМП M2 Bradley на деякій відстані від машини Black Knight, змогли вивести її на позицію, а потім виявити й знищити навчальну ціль. Крім того, під час цих випробувань добре себе показала автоматика керування, яка добре впоралася з водінням бронемашини й пошуком цілей.
Згідно з останніми повідомленнями, конструктори BAE Systems продовжували роботу над поліпшенням характеристик «Чорного лицаря». Серед цілей була повна інтеграція комплексу керування й зв’язку дистанційно керованої бронемашини з існуючою армійською системою зв’язку та управління. Крім того, перспективна бойова машина має мати можливість самостійно рухатися за заданим маршрутом, маючи лише часткову інформацію про ландшафт. При цьому окремо наголошувалося, що рішення про відкриття вогню завжди залишалося і залишатиметься за оператором.
Останні відомості про хід програми UGV загалом і проєкту Black Knight оголошувалися лише кілька років тому. Яким шляхом іде проєкт наразі — залишається невідомо. Крім того, актуальним залишається низка питань, що з’явилися ще кілька років тому. Наприклад, досі немає жодної інформації про потенційну можливість не лише самостійного пересування бойової машини, а й повністю автономної роботи з пошуку й атаки цілей. Інше немаловажливе питання — сфера застосування перспективних дистанційно керованих бойових машин. Серед інших варіантів називалися робота в якості розвідувальної машини, а також супровід бойових машин піхоти на марші та під час операцій.
Судячи з відсутності новин в останні роки, програма UGV, як і її частина у вигляді проєкту Black Knight, серйозно застрягла на стадії випробувань і експериментальних перевірок. Таким чином, у найближчий час програма UGV може стати основою для нового проєкту дистанційно керованої наземної техніки, придатної до практичного використання у військах. З іншого боку, складність подібних проєктів може призвести до іншого результату. Створення дистанційно керованої техніки являє собою досить складне завдання. Розробка аналогічних проєктів, що передбачають можливість повністю автоматичної роботи, стає ще складнішою проблемою. Очевидно, що BAE Systems наразі стикається з певними труднощами, які й призвели до серйозного затягування проєкту.
