Певну роль в історії піхотної протитанкової зброї ближнього бою нацистської Німеччини відіграли протитанкові рушниці (ПТР), розроблені в окупованій німцями Чехословаччині під час Другої світової війни. Усі науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДКР) у цій галузі, розпочаті чехословацькими конструкторами ще до війни, продовжувалися й після 1939 року, але вже для окупантів.
ТТХ
Калібр, мм – 7,92×94 (Patrone 318)
Довжина, мм – 1360
Довжина ствола, мм – 1100
Вага без патронів, кг – 13,1
Магазин, к-сть патронів – 5, 10
Темп стрільби, постр/хв – 20
Прицільна дальність стрільби, м – 500
Початкова швидкість кулі, м/с – 1175
Бронепробивність
(дистанція / кут зустрічі / пробиття) – 100 м / 30 мм, 300 м / 20 мм
У 1940–1941 роках фахівцями збройової академії СС «SS-Waffenakademie» у Брно та чеськими зброярами фірми «Waffenwerke Brunn» (назва чеського концерну «Zbrojovka Brno» за часів окупації німцями) була розроблена 7,92-мм магазинна протитанкова рушниця W/7.92 під німецький патрон 7,92×94 мм (Patrone 318). У 1941 році ця ПТР була прийнята на озброєння німецьких військ Ваффен-СС з позначенням «PzB M.SS 41» (Panzerbüchse Model SS 41 – протитанкова рушниця моделі для військ СС зразка 1941 року), також відома під назвою «PzB 41(t)».
Конструктивно рушниця PzB M.SS 41 була виконана за схемою «буллпап» (компонування, при якому механізм замикання розміщений у прикладі, магазин знаходиться позаду, а коробка спускового механізму, спускова скоба і руків’я управління вогнем – попереду приймального вікна магазину). Цю протитанкову рушницю, ймовірно, можна вважати першим зразком зброї такого класу в компонуванні «буллпап», яка надійшла на озброєння.
7,92-мм ПТР PzB M.SS 41 належала до класу неавтоматичної магазинної зброї з ручним перезаряджанням. Під час перезаряджання стрільцеві, як і в німецькій ПТР «PzB 39», не потрібно було знімати руки з пістолетного руків’я перезаряджання, оскільки за це руків’я він вручну просував ствол уперед і назад. Замикання ствола здійснювалося з’єднувальною муфтою, на якій монтувалося пістолетне руків’я з установленим спусковим механізмом і запобіжником. У цій рушниці був відсутній затвор у звичному розумінні, і, оскільки під час перезаряджання ствол переміщувався вперед-назад, то в замкненому положенні довжина всієї ПТР ставала близькою до довжини ствола, що зробило цю зброю однією з найкомпактніших у своєму класі.
Затвор був частиною нерухомого затильника і зчіплювався зі стволом з’єднувальною муфтою, посадженою на ствол на різьбі. Обертання муфти відбувалося при русі пістолетного руків’я управління вогнем вперед-вгору. Далі з просуванням руків’я вперед починався рух ствола. Напрямною для ствола з муфтою служив перфорований кожух. При зворотному русі ствол насувався на патрон, утримуваний зачепом викидача. Поворотом пістолетного руків’я управління вогнем вниз ствол замикався із затвором.
Ударний механізм – ударникового типу. Ударник зводився під час перезаряджання, проте на випадок осічки мався спеціальний важіль зведення ударника – для повторного спуску не було необхідності здійснювати перезаряджання.
Спусковий механізм змонтований у пістолетному руків’ї, на лівому боці якого знаходився прапорцевий запобіжник, що блокував у задньому положенні спускову тягу і засувку муфти.
Живлення зброї боєприпасами здійснювалося зі знімних коробчастих магазинів місткістю на 5 або 10 патронів. Магазини приєднувалися позаду пістолетного руків’я, з лівого боку ствольної коробки, під кутом донизу.
На стволі кріпився однокамерний дульний гальмо-компенсатор.
Приклад, змонтований на корпусі, був обладнаний амортизуючою «подушкою», «щокою» і додатковим верхнім відкидним плечовим упором.
У передній частині металевої ложі з отворами розміщувалася складна двонога сошка.
Прицільні пристрої складалися з відкидних мушки і прицілу, розрахованих для стрільби на дальність 500 м.
Розташування ствола, ствольної коробки і приклада на одній осі, пружинний амортизатор, покритий гумою плечового упору (що одночасно виконував функцію бойової пружини), а також використання однокамерного дульного гальма закритого типу зводили до мінімуму віддачу при стрільбі.
Протитанкова рушниця PzB M.SS 41 вийшла простою в обслуговуванні, а також досить легкою і компактною зброєю для свого класу і могла б скласти серйозну конкуренцію німецькій ПТР PzB 39. Однак надто висока собівартість виробництва через застарілу технологію металообробки на фрезерних і токарно-гвинторізних верстатах, а також обмеження використання протитанкових рушниць із появою на початку 1940-х років нових потужних танків у противника призвели до того, що виробництво цих рушниць, після випуску кількох тисяч одиниць, було припинено.
PzB M.SS 41 використовувалися військами СС для боротьби з легкими танками та іншими броньованими цілями, а також для стрільби по амбразурам довготривалих вогневих споруд. Але, подібно до інших систем цього ж класу, їхня ефективність значною мірою була втрачена проти танків союзників (Т-34, КВ, Матильда, Шерман) вже до середини 1942 року.
На базі конструкції протитанкової рушниці «PzB M.SS 41» була розроблена одноразова великокаліберна ПТР «PzB 42» калібру 15 мм, яка, однак, не пішла в серійне виробництво.
