Третім асом Люфтваффе за кількістю зарахованих перемог вважається Гюнтер Ралль — 275 збитих літаків противника.
Ралль воював проти Франції та Англії у 1939–1940 роках, потім у Румунії, Греції та на Криті у 1941 році. З 1941 по 1944 рік він воював на Східному фронті. У 1944 році він повертається в небо Німеччини та воює проти авіації західних союзників. Увесь його багатий бойовий досвід був здобутий у результаті понад 800 «рабарбарах» (повітряних боїв), проведених на Ме-109 різних модифікацій — від Bf 109 B-2 до Bf 109 G-14. Ралль тричі був важко поранений і вісім разів збитий. 28 листопада 1941 року в напруженому повітряному бою його літак був настільки сильно пошкоджений, що під час аварійної посадки «на живіт» машина просто розвалилася, і Ралль зламав хребет у трьох місцях. Жодної надії на повернення в стрій не залишалося. Але після десяти місяців лікування в госпіталі, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, йому все ж повернули здоров’я і визнали придатним до льотної роботи. Наприкінці липня 1942 року Ралль знову підняв у повітря свій літак, а 15 серпня над Кубанню здобув свою 50-ту перемогу. 22 вересня 1942 року він записав на свій рахунок 100-ту перемогу. Згодом Ралль воював над Кубанню, над Курською дугою, над Дніпром і Запоріжжям. У березні 1944 року він перевищив досягнення В. Новотного, записавши на свій рахунок 255 повітряних перемог і до 20 серпня 1944 року очолив список асів Люфтваффе. 16 квітня 1944 року Ралль здобув свою останню, 273-тю, перемогу на Східному фронті.
Як найкращий німецький ас того часу, він був призначений Герінгом командиром II./JG 11, яка входила до складу протиповітряної оборони Рейху і була озброєна «109-ми» нової модифікації — G-5. Захищаючи Берлін у 1944 році від нальотів англійців і американців, Ралль не раз вступав у сутички з літаками ВПС США. Одного разу «Тандерболти» міцно затисли його літак над столицею Третього рейху, пошкодивши керування, а однією з черг, випущених по кабіні, зрізало великий палець на правій руці. Ралль був контужений, але за кілька тижнів повернувся в стрій. У грудні 1944 року він очолив школу підготовки командирів винищувальної авіації Люфтваффе. У січні 1945 року майора Г. Ралля було призначено командиром 300-ї винищувальної авіагрупи (JG 300), озброєної ФВ-190D, але перемог він більше не здобував. Над Рейхом було складно здобути перемогу — збиті літаки падали над німецькою територією і тільки тоді отримували підтвердження. Зовсім не те, що в донських або кубанських степах, де достатньо було доповіді про перемогу, підтвердження веденого і заяви на кількох друкованих бланках.
За свою бойову кар’єру майор Ралль здійснив 621 бойовий виліт, записав на свій рахунок 275 «збитих» літаків, із них лише три були збиті над Рейхом.
Після війни, коли була створена нова німецька армія — Бундесвер, Г. Ралль, який не мислив себе інакше як військовим льотчиком, вступив до Бундеслюфтваффе. Тут він одразу повернувся до льотної роботи та опанував F-84 «Тандерджет» і кілька модифікацій F-86 «Сейбр». Майстерність майора, а згодом і оберст-лейтенанта Ралля була високо оцінена американськими військовими фахівцями. Наприкінці 50-х років він був призначений у Бундеслюфтваффе старшим інспектором, що контролював перенавчання німецьких льотчиків на новий надзвуковий винищувач F-104 «Старфайтер». Перенавчання було успішно проведене. У вересні 1966 року Г. Раллю було присвоєно звання бригадного генерала, а через рік — генерал-майора. У той час Ралль очолював винищувальну дивізію Бундеслюфтваффе. Наприкінці 80-х генерал-лейтенант Ралль був звільнений з Бундеслюфтваффе з посади генерального інспектора.
Г. Ралль кілька разів приїжджав до Росії, спілкувався з радянськими асами. На Героя Радянського Союзу генерал-майора авіації Г. А. Баєвського (який добре знав німецьку мову і спілкувався з Раллем на показі авіатехніки в Кубинці) це спілкування справило позитивне враження. Георгій Артурович вважав особисту позицію Ралля досить скромною, зокрема й щодо його трицифрового рахунку, а як співрозмовника — цікавим, глибоко обізнаним із турботами та потребами льотчиків і авіації.
Гюнтер Ралль помер 4 жовтня 2009 року. Генерал-лейтенант Г. Ралль був нагороджений Лицарським хрестом із Дубовим листям і Мечами, Залізним хрестом 1-го і 2-го класу, Німецьким хрестом у золоті; Великим Федеральним Хрестом Заслуг із Зіркою (хрест VI ступеня з VIII можливих); орденом Легіону Заслуг (США).
