Упродовж багатьох років швейцарський концерн «Оерлікон» спільно зі своїми філіями в Італії та Великобританії випускав найчисельнішу серію буксируваних зенітних гармат, включаючи найуспішнішу серію 35-мм гармат GDF, яких було випущено понад 1500 установок. Крім того, компанія розробляла озброєння, що використовувалося в німецьких 35-мм зенітних самохідних спарених установках «Гепард».
Фахівці компанії усвідомлювали, що на цю 35-мм спарену систему, призначену для захисту від ударів противника з повітря об’єктів тилової зони, може бути великий попит як на високоманеврову установку, і що така система, на відміну від установки «Гепард», не потребує шасі підвищеної прохідності, як у танка. Результатом їхніх зусиль стала здвоєна 35-мм зенітна установка «Escorter» серії 35, випущена в 80-х роках, але яка не отримала широкого попиту. Існували дві модифікації установки — на колісному та гусеничному шасі. Гусеничне шасі являло собою модифікацію шасі гусеничного вантажного транспортера М528 (подовженого за рахунок додаткових опорних котків, по одному з кожного боку), що входив до сімейства американських гусеничних броньованих машин М113, яких було випущено понад 74 000 одиниць компанією FMC Corporation (нині United Defense), як для армії США, так і на експорт. Колісне шасі являло собою типове шасі високоманеврового автомобіля HYKA, здатного розвивати більшу швидкість і що мало більший запас ходу, ніж гусенична модифікація, хоча і важило більш ніж на 3,5 т більше.
Для кожної модифікації існували дві системи керування вогнем: модифікації GDF-C02 (гусенична) та GDF-D02 (колісна) мали розроблену компанією «Контраверс» систему, здатну функціонувати будь-коли доби, з установленим на ній лазерним далекоміром. Дві інші модифікації MF-C03 (гусенична) та MF-D03 (колісна) були схожі з першими двома, за винятком установлених на них пошукових радарів виробництва італійської компанії «Контраверс», які мали максимальну дальність дії 23 км. Під час замовлення цих установок можна було обрати один автомобіль з установленим на ньому радаром у комплекті з трьома без радара — у цьому разі перший автомобіль передає інформацію про ціль трьом іншим.
На кожній модифікації встановлена башта з механічною спареною 35-мм гарматою MF. Боєкомплект становить 430 готових до застосування снарядів. Темп стрільби кожної гармати становить 600 пострілів за хвилину. Дальність стрільби 35-мм гармати — 3500 м. Використовуються снаряди: фугасно-запалювальні, трасувальні, бронебійні підкаліберні та навчальні. Останні призначені для ураження наземних цілей, таких як легкоброньовані танки й бронетранспортери, і здатні пробивати броню завтовшки 40 мм під кутом 60° на відстані 1000 м.
Відділення екіпажу в обох ЗСУ розташоване в їхній передній частині, гарматна башта — в задній. Екіпаж складається з трьох осіб: командир установки, навідник-оператор і механік-водій.
Тактико-технічні характеристики MF-C03:
Екіпаж: 3 особи
Маса: 18 000 кг
Габаритні розміри:
– Довжина: 6,7 м
– Ширина: 2,813 м
– Висота: 4 м
Силова установка: 6-циліндровий дизельний двигун GMC 6V-53T з водяним охолодженням, потужністю 215 к.с.
Максимальна швидкість: 45 км/год
Запас ходу: 480 км
Кут подоланого підйому: 60°
Висота подоланого перешкоди: 0,609 м
Ширина подоланого рову: 1,8 м
