Навесні 1592 року японські війська вторглися на Корейський півострів. Почалася Імджинська війна. І якщо корейський флот під командуванням полководця Лі Сун Сіна почувався в ній досить упевнено, здобуваючи одну перемогу за іншою, то на суходолі обстановка складалася не на користь корейців. Буквально через три тижні після висадки японці зайняли Сеул і рішуче просувалися вглиб країни. Лише в битві біля фортеці Хенгчу корейці змогли завдати серйозної поразки японській армії, яка утричі переважала сили оборонців. Перемогти корейцям допомогли чотири десятки установок хвача, розміщених на стінах фортеці.
Хвача (Hwacha) — перша у світі реактивна система залпового вогню — з’явилася в Кореї ще в XV столітті, а на початок Імджинської війни корейці вже мали у своєму арсеналі сотні одиниць цієї зброї. Пускова установка являла собою встановлений на колісний віз ящик із напрямними трубками-гніздами. У них вставлялися стріли-сінгіджон довжиною трохи більше метра з оперенням і прикріпленим до древка пороховим зарядом. У ящику могло бути до 50 гнізд, у кожне з яких вкладалося по чотири стріли — одним залпом можна було випустити 200 стріл. В інших моделях кожна стріла вкладалася в окреме гніздо.
«Оператор» розвертав установку в бік противника, вибирав оптимальний кут нахилу і підпалював запалювач. Максимальна дальність стрільби сягала 450 м. Найчастіше хвача використовувалася на оборонних позиціях, коли противник наступав щільним строєм. Сучасні реконструкції дозволяють на власні очі побачити роботу цієї пускової установки.
