У 70‑ті роки в СРСР розпочалися роботи зі створення ручних гранат нового покоління. Ними займалися фахівці ГНПП «Базальт». Великою проблемою для просування цього проєкту були величезні запаси старих гранат, що зберігалися на армійських складах. Крім того, РГД‑5 і Ф‑1 мають простішу конструкцію й коштують дешевше.
На даний час РГД‑5 і Ф‑1 все ще залишаються основними гранатами в арсеналах деяких країн колишнього Союзу.
Опис конструкції РГН
Ручна граната РГН складається з корпусу й запалу УДЗ, який має дві взаємодублювальні ланцюжки спрацювання.
Корпус боєприпасу складається з двох алюмінієвих півсфер діаметром 60 мм. Їхня внутрішня поверхня має насічки, що забезпечують утворення осколків під час вибуху. В армії були численні зауваження до РГД‑5, оскільки наступальна граната не має створювати значний радіус розльоту осколків — у випадку РГД‑5 їхній розліт досягав 20–30 метрів, що було неприйнятно. Завдяки внутрішній насічці ця проблема в РГН була усунена.
У центрі корпусу гранати є металева втулка для загвинчування запалу. Як вибухова речовина використовується суміш тротилу та гексогену масою 112 г. Під час детонації утворюється приблизно 200–250 практично однакових за розміром осколків.
Головною «родзинкою» гранати РГН є її запал УДЗ.
Після витягнення чеки і кидка гранати, запобіжний важіль звільняє ударник, який повертається навколо осі і пробиває спеціальний капсуль-воспалювач, що запалює три трубки з пиротехнічними сумішами — самоліквідатор та два запізнювачі.
Після вигоряння цих сумішей у трубках під дією пружин входять штифти. Це дозволяє запобіжному важелю зміститися в сторону, а чашці з інерційним вантажем та капсуль-воспалювачем — опуститися вниз. Завдяки цьому капсуль підводиться безпосередньо до детонатора — граната встановлюється на бойовий взвод і готова до детонації при контакті з будь-якою перешкодою. Описані процеси займають 1,3–1,8 секунди.
Основним елементом ударної частини запалу є інерційний вантаж — пластиковий шар із металевими кульками всередині. Він відповідає за підрив боєприпасу при ударі об перешкоду. У небойовому положенні шар щільно зажатий між чашкою і корпусом. Після вигоряння запізнювачів він отримує можливість переміститися вниз. Будь-який удар зрушує кульку, яка переміщує чашку, під котрою знаходиться голка, що б’є по капсулевому запобіжнику.
Ударний запал може не спрацювати, якщо граната потрапить у сніг, пісок, воду або м’який ґрунт — у цьому випадку детонація відбувається завдяки трубці самоліквідатора, яка спрацьовує через 3,2–4,2 сек, залежно від температури повітря.
Запал УДЗ має пластиковий корпус, але всі його основні елементи виготовлені з металу.
Оборонна граната РГО
Конструкція гранати РГО за загальною схемою подібна до РГН, однак має кілька суттєвих відмінностей. Оскільки оборонна граната не має таких суворих обмежень щодо радіусу розльоту осколків, як наступальна, конструкцію було доопрацьовано:
-
Полусфери корпусу РГО штампуються з листової сталі.
-
Як і у РГН, внутрішня поверхня деталей має рифлення.
-
Щоб боєць міг тактильно визначити тип гранати і уникнути помилки, нижня півсфера РГО має неглибокі канавки і на зовнішній поверхні, а верхня — гладка.
-
Для збільшення кількості осколків у корпус вставляються ще дві внутрішні півсфери з рифленням — це подвоює кількість осколків.
РГО значно важча за наступальний аналог. Готова граната важить 530 г, а заряд вибухової суміші — лише 92 г. Попри меншу масу заряду, РГО розпадається при вибуху на 650–700 осколків вагою 0,4–0,45 г кожен, із швидкістю приблизно 1200 м/с. Енергія осколків майже в 3 рази перевищує відповідний параметр гранати РГН, що достатньо для ураження цілей на площі 270–280 м². Офіційний радіус ураження осколками РГО заявлений 16 м, але конструкція забезпечує ефективну дію навіть на більшій відстані. Більша кількість дрібних осколків діє ефективніше, ніж менша кількість великих, як у гранат Ф‑1. При цьому осколки швидко втрачають енергію, що зменшує ризик шкоди метаючому та його товаришам.
Тактико-технічні характеристики
РГН
-
Маса: 0,290 кг
-
Довжина: 113 мм
-
Діаметр: 60 мм
-
Вибухова речовина: A-IX-1 (96 % гексоген, 4 % віск); в деяких джерелах — суміш гексогену з тротилом
-
Маса вибухової речовини: 0,097 кг
-
Механізм детонації: запал УДЗ із часом відстрочки 3,2–4,2 с
-
Радіус ураження осколками: 8–10 м
РГО
-
Маса: 0,530 кг
-
Довжина: 113 мм
-
Діаметр: 61 мм
-
Маса вибухової речовини: 0,092 кг
-
Механізм детонації: запал УДЗ із часом відстрочки 3,2–4,2 с
-
Радіус ураження осколками: до 50 м, потенційний уражаючий радіус — до 100 м
1 
2 
3 
4 
5 
6 
7 
8 
9 
10 
11 
12