Наразі стрілецька зброя будується за кількома відпрацьованими та перевіреними часом схемами. Радикально нові нововведення з’являються вкрай рідко й майже ніколи не отримують широкого розповсюдження. Наприкінці XIX та на початку XX століття ситуація була іншою. Використовувані нині відпрацьовані схеми або ще не існували, або ще не встигли здобути популярність. Через це майбутнім класиком зброярської справи міг стати будь-який конструктор зі своєю оригінальною ідеєю. Так, у самому кінці XIX століття спробу створити кардинально новий зразок здійснив норвезький зброяр Хальвард Ланстад.
Одним із багатообіцяючих підходів до створення перспективних систем із високими характеристиками є поєднання позитивних рис різних зразків. Саме цим шляхом вирішив піти норвезький зброяр у своєму новому проєкті. Він запропонував створити пістолет із магазинним живленням і револьверним барабаном. Така концепція отримала назву «автоматичний револьвер». Слід зазначити, що ця назва в ті часи застосовувалася і до самозарядних револьверів, що може призводити до плутанини.
Проєкт «автоматичного револьвера» був розроблений Х. Ланстадом у 1899 році. Незабаром було отримано патент на цей винахід. Згодом зброяр запропонував свою розробку норвезьким військовим, які провели випробування і зробили певні висновки. Ймовірно, їх зацікавила цікава пропозиція, але реалізація оригінальної конструкції явно не влаштувала потенційного замовника.
У новому проєкті пропонувалося об’єднати позитивні риси самозарядних пістолетів і револьверів. Від пістолетів перспективна зброя мала отримати порівняно великий готовий до використання боєзапас, від револьверів — надійність, простоту експлуатації та безпеку. Для реалізації таких планів Х. Ланстаду довелося заново проєктувати всі елементи своєї зброї, не використовуючи як основу жодні наявні зразки.
Основним елементом нової зброї була металева рамка з впресованим у неї стволом калібру 7,5 мм. За загальною формою цей агрегат нагадував деталі револьверів, однак оригінальні ідеї проєкту призвели до появи певних відмінностей. У передній частині рамки закріплювалися ствол і опорний циліндр осі барабана (під стволом). Позаду ствола було велике вікно для барабана, під яким розташовувалася скоба спускового гачка. На задній частині рамки, позаду вікна, передбачалися кріплення для деталей ударно-спускового механізму та систем подачі боєприпасів. Під ними, у свою чергу, була рукоятка у вигляді порожнистої конструкції з місцем для встановлення магазину.
Найбільший інтерес в «автоматичному револьвері» Х. Ланстада становить система живлення. Бажаючи підвищити характеристики зброї, винахідник буквально схрестив самозарядний пістолет із магазином і револьвер із барабаном. Це призвело до створення оригінальної системи подачі патрона до ствола.
У переднє вікно рамки встановлювався барабан особливої плоскої форми, у якому передбачалося лише дві камори для патронів. Застосування повноцінного магазину дозволило зменшити барабан до розумних меж, зберігши його основні функції. У рукоятку пропонувалося поміщати однорядний магазин особливої вигнутої форми. З певних причин магазин пропонувалося вставляти не через нижнє приймальне вікно в рукоятці, а з лівого боку, у відповідне велике вікно. При цьому ліва стінка магазину виконувалася у вигляді повноцінної бокової частини пістолета і навіть оснащувалася дерев’яною накладкою. Ємність магазину становила 6 патронів калібру 7,5 мм системи Нагана (7,5×23 мм R). На той час цей боєприпас був основним патроном свого класу в норвезькій армії.
Верхня частина магазину, поміщеного в рукоятку, знаходилася на одному рівні з нижньою каморою. За допомогою спеціального пристрою, змонтованого в задній частині рамки, верхній патрон із магазину при підготовці до пострілу мав досилатися в нижню камору барабана.
У задній частині рамки були дві циліндричні проточки, пов’язані між собою та вміщували основні деталі ударно-спускового механізму. Справа на рамці встановлювалася пластина-кришка, на якій кріпилися інші деталі УСМ. Крім того, вона не дозволяла пружинам та іншим деталям випадати з місць. Використана конструкція УСМ дозволяла вести вогонь у самозарядному режимі, зводячи затвор-ударник і провертаючи барабан із патронами. Також вона забезпечувала автоматичну екстракцію стріляної гільзи.
За наявними даними, автоматика револьвера Х. Ланстада будувалася на основі вільного затвора (за іншими даними — на основі «гібриду» УСМ подвійної дії та вільного затвора). У верхній проточці-камері рамки містився пружинний затвор, поєднаний з ударником, за допомогою якого здійснювалося займання капсуля патрона. Також із затвором був пов’язаний екстрактор. У нижній камері, згідно з наявною інформацією, містилася деталь для подачі патронів із магазину в барабан. Затвор і подавач разом рухалися назад, а їх переміщення вперед забезпечувалося власними пружинами й здійснювалося окремо. Для первинного зведення механізмів використовувалася система, аналогічна пістолетним УСМ зі зсувним затвором.
Номінально будучи револьвером і використовуючи револьверні механізми, зброя Х. Ланстада не потребувала запобіжника. Безпечне поводження з нею мало забезпечуватися характерними особливостями конструкції.
Для прицілювання прототип нової зброї отримав вкрай прості пристосування. Над дульною частиною ствола розташовувалася невелика мушка, а на верхній частині рамки, позаду барабана — виступ із прорізом, що виконував функції цілика.
Рукоятка, зокрема бокова стінка магазину, оснащувалася двома дерев’яними накладками для зручності заряджання. На нижній поверхні передбачалося металеве кільце для страховочного шнурка. З погляду ергономіки «автоматичний револьвер» Х. Ланстада мало відрізнявся від звичайних револьверів того часу, зокрема тих, що перебували на озброєнні Норвегії.
Оригінальна конструкція призвела до появи нестандартного способу роботи механізмів. Для підготовки до стрільби слід було вставити в рукоятку «автоматичного револьвера» споряджений магазин. Потім потрібно було потягнути рукоятку затвора в задній частині рамки і відпустити її. При цьому затвор-ударник ставав на взвод, а подавач досилав верхній патрон із магазину в нижню камору барабана. Після цього можна було натискати на спусковий гачок і вести вогонь. При натисканні на гачок за допомогою спеціальної тяги зусилля передавалося на привід барабана, що призводило до його повороту на 180°. Після подачі камори з патроном затвор вивільнявся. Ударник бив по капсулю та здійснював постріл.
Відкотуючись назад під дією віддачі, затвор захоплював гільзу, витягував її з камори й викидав через відповідне вікно у верхній частині рамки, а сам ставав на упор. Під час руху назад затвор-ударник також зміщував подавач, який після цього зсувався вперед власною пружиною й досилав у нижню камору новий патрон. Для здійснення наступного пострілу слід було знову натиснути на спусковий гачок, повернувши барабан і звільнивши затвор.
Нескладно помітити, що конструкція «автоматичного револьвера» Хальварда Ланстада була оригінальною й цікавою, але відзначалася зайвою складністю. Крім того, поєднання двох видів стрілецької зброї в одному зразку призвело до появи кількох принципово неусувних проблем. Усунення цих недоліків вимагало б повністю переробити всю конструкцію або навіть відмовитися від ідей, покладених в її основу.
У 1901 році Х. Ланстад представив свій винахід норвезьким військовим. За наявною інформацією, представники військового відомства одразу поставилися до його пропозиції зі скепсисом. Тим не менш, незважаючи на думку, що виникла після першого ознайомлення, «автоматичний револьвер» відправили на полігон для перевірки на практиці. Такі випробування дозволили виявити всі незначні плюси й масу мінусів.
Головним і, мабуть, єдиним плюсом нового проєкту був сам факт створення оригінальної архітектури зброї норвезьким фахівцем. Інші очікувані позитивні риси, такі як безпека револьвера і боєкомплект пістолета, на практиці не підтвердилися.
Занадто складною виявилася перезарядка зброї. Необхідність вставляти в бокове вікно рукоятки досить великий магазин ускладнювала роботу зі зброєю, а також не давала особливих переваг перед іншими способами перезарядки, зокрема обоймами для револьверів. Крім того, за деякими даними, для здійснення першого пострілу потрібно було потягнути рукоятку затвора двічі — щоб подати патрон у нижню камору, а потім повернути барабан.
За вогневими характеристиками представлений зразок навряд чи міг суттєво відрізнятися від зброї, що перебувала на озброєнні. Втім, він відрізнявся від них іншими особливостями. Він був складнішим і дорожчим у виробництві, навіть з урахуванням масового виготовлення великих серій, а також не мав особливих переваг у розмірі боєкомплекту, швидкості перезарядки тощо. Скептики з норвезької армії виявилися правими: запропонована зброя не могла використовуватися на практиці.
За результатами випробувань армія Норвегії вирішила не приймати «автоматичний револьвер» Х. Ланстада на озброєння та не замовляти його серійне виробництво. В арсеналах залишилася менш смілива, але перевірена часом зброя. Прототипи перспективної системи більше нікому не були потрібні.
Імовірно, було виготовлено щонайменше два дослідні пістолети, які використовувалися в початкових і полігонних випробуваннях. Ці зразки відрізнялися один від одного деякими зовнішніми деталями та елементами оздоблення. Крім того, не можна виключати, що зміни зазнали й внутрішні механізми.
Відомо, що щонайменше один із прототипів «автоматичного револьвера» належав особисто Хальвару Ланстаду. Згодом він виїхав із Норвегії до Великої Британії, де жив до самої смерті в 1955 році. Спадкоємці винахідника передали унікальний зразок зброї британській Національній стрілецькій асоціації, яка помістила його у свій музей. Упродовж двох десятиліть зброя була музейним експонатом, доки в 1977 році її не продали на аукціоні. Подальша доля прототипу невідома. Відомості про інші зразки відсутні.
Х. Ланстад зробив спробу поєднати позитивні риси двох класів стрілецької зброї, але зазнав невдачі. «Гібрид» виявився нежиттєздатним через надмірну складність конструкції та численні проблеми технічного та експлуатаційного характеру. Таким чином, революції в галузі стрілецької зброї не відбулося. Однак не можна не відзначити, що невдача норвезького проєкту дозволила поповнити список безперспективних напрямків, якими не слід займатися, і тим самим посприяла майбутнім успіхам зброярів.
