РАДЯНСЬКИЙ ВАЖКИЙ ТАНК Т-35

Однією з найцікавіших сторінок в історії світового танкобудування був, без сумніву, період створення багатобаштових танків. Він охопив практично всі 1920-ті роки, що зовсім не випадково, адже сама концепція багатобаштової схеми є логічним продовженням схеми британських танків часів Першої світової війни.

Проєктування важких танків розпочалося в СРСР у грудні 1930 року з розробки важкого танка прориву Т-30. За задумом це мала бути 50-тонна бойова машина, озброєна двома 76-мм гарматами та п’ятьма кулеметами. Проте робота над проєктом завершилася невдачею — позначилася відсутність достатнього досвіду в танкобудуванні. Не мала успіху і спроба розробити у 1930–1931 роках проєкт танка прориву ТП-1 масою 75 т.

У 1931 році конструкторське бюро АВО-5, очолюване молодим інженером М. В. Барыковим, отримало від Управління механізації та моторизації РСЧА завдання до 1 серпня 1932 року спроєктувати важкий танк під індексом Т-35. До робіт приступили в листопаді 1931-го, а вже наприкінці лютого 1932 року заступник начальника УММ Г. Г. Бокіс доповідав М. М. Тухачевському: «Роботи по Т-35 ведуться ударними темпами, і зриву термінів завершення робіт не передбачається».

Згідно з постановою Раднаркому СРСР, виробництво Т-35 було доручено Харківському паровозобудівному заводу ім. Комінтерну (ХПЗ). До випуску машини також залучалися ще кілька заводів. Виготовлення Т-35 на ХПЗ велося за вузловим принципом — було створено дев’ять ділянок, кожна з яких вела збирання одного вузла або агрегата танка. Остаточне складання відбувалося на спеціальних козлах. Першу машину зібрали до 1 листопада 1933 року, а 7 листопада в оточенні танкеток Т-27 п’ятибаштова гігантська машина пройшла парадом вулицями Харкова.

ЯКИМИ ВОНИ БУЛИ

Перша й основна модифікація — Т-35А — мала п’ять башт циліндричної форми, розташованих у два яруси. У трьох баштах встановлювалися гармати й кулемети, у двох — по одному кулемету. Корпус — клепано-зварної конструкції. З 1937 року було збільшено товщину броні лобових, бортових і кормових листів корпусу та башт до 25 мм. На люці навідника встановлювався зенітний кулемет. З 1939 року всі башти отримали конічну форму. На частині машин встановлювався кулемет у кормі головної башти. Збільшено товщину броні та ємність паливних баків, посилено підвіску.

Т-35 НА СЛУЖБІ

Перші серійні Т-35 надійшли до 5-го важкого танкового полку РГК у Харкові. У 1935 році полк розгорнули в 5-ту окрему важку танкову бригаду, яка в березні 1939 року була перекинута до м. Житомир. Незабаром вона змінила номер і стала 14-ю важкою танковою бригадою. Уже на той час бойова цінність цих машин стала сумнівною. Єдине, де вони повною мірою проявили себе, — це участь у військових парадах.

Починаючи з 1933 року й аж до початку Другої світової війни Т-35 демонстрували міць Червоної армії на парадах у Москві та Києві. У 1940 році під час формування механізованих корпусів 48 танків Т-35 отримали 67-й і 68-й танкові полки 34-ї танкової дивізії 8-го механізованого корпусу. Решта танків перебувала в різних військово-навчальних закладах і на ремонті.

Бойова кар’єра Т-35 виявилася дуже короткою. 21 червня 1941 року о 24:00 в полках 34-ї танкової дивізії, дислокованих у Грудеку-Ягеллонському південніше Львова, було оголошено тривогу. Машини заправили і вивели на полігон, де розпочалося завантаження боєкомплекту. У ході подальших бойових дій усі Т-35 8-го механізованого корпусу були втрачені, причому більшість — з технічних причин. У бою загинуло лише кілька танків.