Вже під час В’єтнамської війни армія та морська піхота США почали заміну ранцевих струминних вогнеметів на реактивний вогнемет. Після випробувань чотиризарядний реактивний вогнемет XM191 у 1973 році надійшов на озброєння під позначенням M202. Роком пізніше з’явилася модифікація M202A1. Розглянемо її докладніше.
ВОГНЕМЕТ-ГРАНАТОМЕТ
Вогнеметний комплекс M202A1 включає чотиризарядний пусковий пристрій багаторазового використання, приціл та постріли з опереними реактивними гранатами. Відомий він також під позначенням FLASH (Flame Assault Shoulder Weapon — «вогнеметна штурмова ручна зброя»), співзвучним слову flash — «спалах».
ПУСКОВИЙ ПРИСТРІЙ
Пусковий пристрій складається з короба з чотирма гладкими стволами, передньої та задньої кришок, ударно-спускового механізму та прицільного пристосування. Стволи для зменшення маси виконані з пластмаси, армованої скловолокном, кронштейн прицілу — з алюмінієвого сплаву. Ряд елементів конструкції має багатофункціональність. Так, відкинуту задню кришку використовують під час стрільби як плечовий упор, а рукоятку відкинутої передньої кришки — як передню рукоятку утримання.
Ударно-спусковий механізм зібраний у відкидній пістолетній рукоятці та включає храповий механізм, який при кожному натисканні на спуск повертає ударник на 90°, забезпечуючи постріл із наступного ствола. У верхній частині пістолетної рукоятки розташована кнопка неавтоматичного запобіжника.
Коліматорний приціл M30 запозичено у гранатомета «Супер Базука». До пускового пристрою вогнемета він кріпиться на відкидному кронштейні, оснащений наглазником і відкидною кришкою. Сітка прицілу дозволяє визначати відстань до цілі за її відомими розмірами та вносити поправки в приціл.
ПОСТРІЛИ
Запалювальний постріл включає гранату M74, що являє собою поєднання бойової частини та твердопаливного реактивного двигуна, запозиченого у реактивної протитанкової гранати M72.
Бойова частина M235 споряджена 615 г в’язкої самозаймистої суміші ТРА на основі тріетилалюмінію з додаванням шестивідсоткового поліізобутилену як загусника. Суміш самозаймається при контакті з киснем повітря і розвиває під час горіння температуру 760–1204 °C. Завдяки добавкам натрію, калію, магнію або фосфору суміш здатна займатися також на вологих поверхнях і на снігу. Бойова частина оснащена донним детонатором миттєвої дії M434, по осі бойової частини розміщено невеликий розривний заряд.
З реактивним двигуном бойова частина з’єднується через перехідник. Реактивний двигун M54 включає з’єднаний з корпусом заряд твердого палива та сопловий блок із шарнірно закріпленими на ньому лопатями стабілізатора. Граната розміщена в алюмінієвій трубі, що під час пострілу утворює казенну частину ствола (знову ж подібно до реактивної гранати M72). «Хімічний» характер зброї виявився у виборі інших варіантів гранат. Під час тієї ж В’єтнамської війни американці широко застосовували для «виманювання» противника з укриттів і тунелів та «блокування» окремих пунктів «несмертельну» ОР змішаної, тобто больової подразнювальної та сльозогінної, дії рецептури підвищеної стійкості CS-2. Було розроблено і 66-мм реактивну гранату, споряджену цією рецептурою. Передбачалося також використовувати штатні кумулятивні протитанкові гранати M72, однак про їхнє практичне застосування в M202A1 не повідомлялося.
КАСЕТА
Чотири постріли збирають у касету: у хвостовій частині труби з гранатами з’єднані хрестовиною з контактним пристроєм електрозапалювачів, у середній — стягнуті ременем. Зібрану касету зберігають і транспортують у пластмасовому контейнері. Номери розрахунку можуть переносити касети за складну ручку хрестовини. Касету приєднують до пускового пристрою з казенної частини і фіксують засувкою, при цьому замикається ланцюг ударно-спускового механізму.
ПІДГОТОВКА, НАВЕДЕННЯ, ПОСТРІЛ
Підготовка до пострілу включає приєднання касети, відкидання пістолетної рукоятки (її фіксатор розташований позаду неї), кронштейна прицілу та передньої кришки пускового пристрою. Під час відкидання кришки автоматично вимикається перший ступінь запобіжника. Вогнеметнику (гранатометнику) залишається навести вогнемет, вимкнути запобіжник ударно-спускового механізму і натиснути на спуск. Запалення заряду двигуна гранати здійснюється електрозапалювачем. Заряд двигуна повністю виробляє свій заряд усередині пускової труби.
На траєкторії граната стабілізується розкритим стабілізатором. При зустрічі гранати з ціллю донний детонатор ініціює розривний заряд, який забезпечує розбризкування вогневої суміші. Радіус розльоту шматків вогнесуміші досягає 20 м. Незважаючи на свою в’язкість, відносно малий запас суміші гранати згорає досить швидко, що обмежує уражальну дію пострілу. Під час стрільби по площинних цілях це компенсують «залповою» стрільбою. Усі чотири гранати можна випустити за чотири секунди.
ТТХ:
Розроблений — 1968–1969
Маса, кг — 5,22 кг (порожній)
12 кг (споряджений чотирма пострілами)
Довжина, мм — 686 (складений стан)
883 (бойове положення)
