Командування ВМС Німеччини було занепокоєне проблемою, як знизити ефективність гідролокаторів противника під час пошуку субмарин під водою. По допомогу військово-морський флот звернувся до вчених Інституту імені Генріха Герца та Берлінського Технічного Університету, які запропонували для нейтралізації «Асдиків» використовувати звукопоглинаючий матеріал, у який потрібно було «одягнути» підводний човен. Подальші розробки в цій галузі призвели до створення проєкту «Фафнір» — покриття корпусу й рубки субмарини гумовими призмами. З метою перевірки на практиці його ефективності з 1940 року на Балтиці проводилися експерименти з «U11». Отримані під час випробувань покриття «Фафнір» результати були визнані незадовільними, але сам проєкт антисонарного покриття ПЧ був визнаний перспективним і роботи над ним продовжилися. Для досягнення потрібного ефекту призми були замінені на подвійний шар гладких гумових пластин (проєкт «Альберіх»). Для випробувань залучили «UA», яка мала замінити раніше використану «двійку». До цього часу на субмарині демонтували носові торпедні апарати для того, щоб розмістити на ній якомога більше обладнання для проведення експериментів. Також є дані, що восени 1944 р. човен був задіяний у випробуваннях ракетної техніки в рамках проєкту «Урзель». Згідно з ними, у жовтні 1944 р. на Балтиці в районі острова Борнхольм з «UA», яка перебувала у підводному положенні, був здійснений вдалий старт ракети. На жаль, встановити подробиці участі субмарини у двох вищезазначених проєктах не видається можливим.
Антисонарне покриття «Альберіх» було більш вдалим, заміна призм на пластини дозволила створити 7 експериментальних човнів, що мали таке нововведення.
Із 7 човнів війну пережили лише два — 485-й та 1105-й. Решта п’ять загинули під час бойових дій, проте жоден із них не став жертвою глибинних бомб кораблів ПЛО. Човни з антисонарним покриттям гинули на мінних полях, від торпед ворожих субмарин, від атак літаків ПЛО, але не надводних кораблів, обладнаних гідролокаторами.
Сам же проєкт «Альберіх» лише продемонстрував політ німецької технічної думки в галузі підводного кораблебудування, але не став революційним для того часу. Домігшись певних успіхів, німці все одно не змогли б налагодити масовий випуск субмарин із таким покриттям. Та й сам проєкт на стадії реалізації страждав від «дитячих хвороб». Пластини не дуже добре трималися на корпусі, періодично змиваючись водою. Та й самі човни були позбавлені у цьому випадку свого звичного кольору, стаючи замість сірих чорними. Потрапивши до рук союзників, U1105 отримав через такий колір прізвисько «Чорна пантера».
