Шолом ППО почали випускати у 1938 році на Ленінградському Металургійному заводі «ЛМЗ», у зв’язку з чим він і отримав свою неофіційну назву М-38. Також за шоломом серед любителів військової історії та реконструкторів М-38 іменується «Блокадником» або просто шоломом ППО (зенітний шолом), оскільки цей шолом призначався для сил цивільної оборони та частин ППО. На касці було нанесено малюнок ППО: зірка, по краях якої зенітна гармата з прожектором, у променях якого — силует літака, знизу по центру розташовувався протигаз.
Під час блокади Ленінграда М-38 (шолом ППО) використовували ополченці, що захищали місто на підступах. Візуально шолом був схожий на англійський шолом Brodie MK-2, але, як не дивно, це не пов’язано з «маніакальною пристрастю» радянських інженерів до сліпого копіювання всього західного, а мало суто прикладне призначення. Справа в тому, що під час відбиття повітряного нальоту зенітки закидали в небо тонни снарядів, які, опинившись угорі, не випаровувалися і не аннігілювалися, а перетворювалися на тонни цілком реальних уламків, що залізною зливою падали на Землю. Тому інженери намагалися створити захисний шолом такої форми, щоб він прикривав не лише голову, а й по можливості найбільш вразливу ключичну ділянку.
Шолом виготовлявся зі сталі товщиною 1,8 мм з шириною козирка-обода 35 мм. Вага шолома становила 1200 грамів. Підшоломник виготовляли з тканини, який кріпився до основи шолома за допомогою двох заклепок. Розмір підшоломника під голову регулювався за допомогою мотузки. Кріплення шолома до голови було ненадійним, оскільки підборідний ремінь складався з тканинного паска з квадратними хомутами на кінцях, інші кінці кріпилися до каски за допомогою зварювання.
За деякими даними, М-38 виготовлявся на звичайному заводі з виробництва емальованого посуду в Ленінграді. На тому ж обладнанні, яке випускало каструлі й тази. Точних даних щодо кількості випущених М-38 немає, але тираж касок був незначним, оскільки серед реконструкторів і колекціонерів він дуже цінується за свою рідкість. Каску ППО випускали виключно в Ленінграді до середини 1943 року.
