До початку російсько-японської війни крейсер “Такачихо” був уже далеко не новим кораблем і, тим не менш, активно використовувався під час усієї російсько-японської війни. За поширеною в другій половині 1940-х років у СРСР легендою, у знаменитому бою з “Варягом” цей крейсер зазнав таких серйозних пошкоджень, що затонув під час прямування в базу. Ґрунтувалася ця легенда на рапорті командира “Варяга” В. Ф. Руднєва, який, своєю чергою, посилався на думку представників західних держав, які спостерігали за боєм.
Історія загибелі “Такачіхо” в бою біля Чемульпо дістала втілення і в художньому фільмі “Крейсер “Варяг”, де японський корабель був накритий залпом під час спроби атакувати “Кореєць”. Але річ у тім, що ця легенда, від першого і до останнього слова є брехнею! В реальності, “Такачіхо” пошкоджень не зазнав і вже 1 серпня 1904 р. взяв участь у бою біля Фузана, де в нього влучив один шестидюймовий снаряд з крейсера “Рюрик”. А загинув “Такачіхо” через 10 років після бою з “Варягом” під час облоги німецької фортеці Циндао. У середині жовтня 1914 року японські облогові батареї прострілювали практично повністю гавань Циндао і для німецького міноносця S-90 єдиним шансом порятунку був прорив. За можливості, командир S-90 ухвалив рішення атакувати один з великих японських кораблів. І тут “Такачіхо” (на той момент він значився мінним загороджувачем), який перебував у другій лінії, не пощастило.
Німецький міноносець під покровом ночі непоміченим наблизився на дистанцію менше ніж 400 метрів і практично впритул випустив у завантажений боєприпасами “Такачіхо” три торпеди. Старий корабель загинув миттєво практично з усім екіпажем (271 чол.). Вціліли лише троє японських моряків, скинутих вибуховою хвилею з верхньої палуби за борт.
