За рахунок дуже довгого ходу ствола під час відкату та ефективного дульного гальма віддача знижена до прийнятного рівня, – з гвинтівки можна навіть доволі успішно стріляти з рук, а компонування булл-пап скоротило загальну довжину гвинтівки до розумної. Крім того, є можливість транспортувати гвинтівку з відтягнутим у заднє положення стволом, і тоді вона приблизно така ж за довжиною, як АК-74 (928 міліметрів). Важить, звісно, при цьому як кулемет ПКМ, 11.5 кілограмів, ну так на те вона і великокаліберна.
При цьому, як не дивно, угорцям вдалося домогтися прийнятної точності стрільби, стверджують, що аж 0.7 MOA, що для самозарядної системи з рухомим стволом досягнення якщо не видатне, то серйозне. Мабуть, це результат дуже довгого вільного ходу ствола під час відкату, – куля встигає його залишити до того, як ствол діючи на систему перезарядження і далі на приклад, починає істотно зміщувати його вісь. Зрозуміло, це збільшує габарити ствольної коробки, але тут уже нікуди не дітися. Хочеш самозарядну гвинтівку калібру .50 з хорошою точністю, – терпи велику ствольну коробку. Втім, вона з алюмінієво-магнієвого сплаву, тож вага збільшується від цього ненабагато.
Загалом же, можна констатувати, що еволюція великокаліберних гвинтівок від «протитанкових дринів» безглуздого розміру і ваги до прийнятної за масо-габаритними параметрами індивідуальної зброї з відносно високою скорострільністю завершилася. П’ять пострілів за три секунди без втрати прицілювання (не треба оперувати рукояткою затвора) – цього цілком достатньо для будь-яких «ручних» завдань. Легшою і компактнішою з дуловою енергією в 12+ кДж (удесятеро більшою, ніж у АК-74) зробити придатну для реального використання зброю вже, мабуть, неможливо.
