З моменту своєї появи на полях битв бронежилети пройшли довгий шлях розвитку, від простих сталевих нагрудників часів Першої світової до, по справжньому, високотехнологічного виробу з найсучасніших полімерних матеріалів і кераміки. Текстильна (протиосколкова) основа більшості сучасних бронежилетів виготовляється з кевлара або нейлону, а як кулезахисний елемент використовуються сталеві, титанові, СВМПЕ (надвисокомолекулярний поліетилен) і керамічні пластини. Але один матеріал, що поєднує в собі невелику масу і при цьому високу кулестійкість, виробники бронежилетів обходять стороною, цей матеріал – склопластик.
Заради справедливості варто сказати, що склопластик все ж пробували використовувати в бронежилетах під час В’єтнамської війни, але, тим не менш, широкого розповсюдження він не набув, і, на думку автора, дуже даремно.
Ідея використовувати склопластик як протикульну броню вперше з’явилася у танкобудівників, було це ще наприкінці 40-х, на початку 50-х років минулого століття. Приблизно в один і той самий час танкобудівники США і СРСР вирішили випробувати цей матеріал на легкій бронетехніці. Результати випробувань показали, що склопластик, для цієї мети, є мало не ідеальним матеріалом.
За простої заміни сталевої броні на склопластик, за однакових або навіть кращих показників захисту, бронемашина зі склопластику виходила на 25-30% легшою за сталеву (це приблизно відповідало масі машини з алюмінієвою бронею). А при використанні склопластику не тільки як бронеелемента, а й як основного конструкційного матеріалу масу бронемашини вдалося знизити більш ніж удвічі.
Експерименти показали, що склопластикові плити завтовшки 55 мм не пробиваються бронебійною кулею Б-32 патрона 7,62Х54 з початковою швидкістю 800 м/с (кінетична енергія кулі 4384 Дж). Маса такої плити площею один квадратний метр становила 100 кГ. Для захисту від кулі патрона 7,62Х39 була потрібна плита приблизно вдвічі тонша (легша).
Виходячи з цього, склопластикова бронепластина для бронежилета (розміром 30Х25см), здатна втримати автоматну кулю 7,62 мм, матиме масу близько чотирьох кілограмів, що приблизно відповідає аналогічній керамічній бронепластині з окису алюмінію або карбіду кремнію.
То чому ж такий чудовий матеріал не використовують у бронежилетах? Виявляється, що противниками склопластику в бронежилетах стали… медики. Річ у тім, що склопластик майже невидимий у рентгенівських променях. У разі пробиття такого бронежилета кулею, його шматки неминуче потраплять у рану, а, як відомо, медики вкрай негативно ставляться до будь-яких предметів, що опинилися в тілі людини, якщо їх не можна побачити на рентгенівському знімку.
Але річ у тім, що таке ставлення лікарів до використання склопластику в бронежилетах вкрай необ’єктивне з кількох причин! По-перше, в той час, коли з’явилася ця заборона, бронежилети розглядалися насамперед як протиосколкове захисне спорядження, робити бронежилет із захистом від куль на той час не передбачалося. Відповідно, відносно тонкі склопластикові пластини протиосколкового бронежилета легко пробивалися кулями, з усіма витікаючими наслідками. Але в цьому контексті ми розглядаємо не протиосколкові пластини, а саме протикульові, отже, ми не припускаємо, що куля проб’є пластину, відповідно, і її частини не повинні потрапити в рану.
У разі ж якщо солдату конкретно не пощастило, і в його бронежилет прилетіла куля побільше, наприклад, 12,7 мм, то йому навряд чи вже знадобиться допомога лікарів, зшивати дві окремі половинки людини вони поки що не навчилися. По-друге, розвиток рентгенівського медичного обладнання теж не стояв на місці, і за останні 50 років воно стало значно досконалішим, тепер склопластик (у більшості випадків) можна розгледіти на рентгенівському знімку. Як бачите, ставлення до склопластикової броні пора б уже міняти, оскільки воно, м’яко кажучи, застаріло.
На закінчення варто сказати, заради чого я взагалі підняв тему про склопластикові бронежилети. Річ у тім, що сучасні кулестійкі пластини (плити) бронежилетів досить дороге задоволення. Їхня середня ціна зараз починається приблизно зі 100 доларів США. У міру використання в бронепластинах більш сучасних матеріалів їхня вартість може зростати вдвічі або навіть утричі. Своєю чергою, бронепластина, виготовлена з комерційного склопластику (за порівнянної маси з керамічною) і здатна втримати автоматну кулю, коштуватиме лише приблизно 10 доларів США, тобто значно дешевше за аналогічну з кераміки. До речі, собівартість (не комерційна ціна) такої пластини становить лише близько 5-7 доларів! Як то кажуть – відчуйте різницю.
