Єгипетський, або ханаанський меч-серп хопеш (кхопеш) – належить до виду холодної зброї з вигнутим клинком і одностороннім заточуванням. Саме такі конструкції з давніх часів аж до VI століття до нашої ери найширше використовувалися древніми розвиненими цивілізаціями. Прямий бронзовий меч у ті часи коштував або дуже дорого, або був дуже важким і незручним у застосуванні, або був надто коротким із поганими рубаючими властивостями. Слово «хопеш» єгипетською мовою означає «передня нога тварини».
Незвичайна для меча форма викликала багато історичних суперечок про його появу. Деякі історики вважають прабатьком хопеша сільськогосподарський серп, інші – сокиру через характерний вигин клинка. Носили єгипетський меч хопеш без піхов, незаточена внутрішня сторона обуха спиралася на плече. У деяких поодиноких варіантах внутрішня частина меча також мала заточку. Рукоять, як правило, дворучна, але зустрічаються і зразки хопешів менших розмірів.
Єгипетський меч Хопеш був озброєнням тільки найкращих, найелітніших бійців – оскільки вартість металу була високою, та й сама техніка володіння цією зброєю була під силу тільки наймайстернішим воїнам. Довжина хопеша давала змогу використовувати цей меч як у пішому строю, так і в бою на колісницях, а крім того, хопеш часто використовували для проведення ритуалів і церемоній (у незаточеному вигляді), а також застосовували як зброю страти, підтвердження чому трапляється на зображеннях часів Рамзеса III. Хопеш став символом найвищого розквіту давньоєгипетської держави – Нового Царства, а з ужитку цей меч вийшов приблизно в 1300 році до нашої ери. У пізніші і навіть сучасні часи мечі схожої форми також зустрічаються, що дозволяє говорити про спільне коріння з хопешем. Зокрема, до таких можна віднести меч копіс, який використовували в армії Олександра Великого; пізні римські та грецькі вигнуті мечі махайра (махера); давньоіспанський меч фальката; турецький меч ятаган; непальський національний ніж кукрі.
