Роботи з розробки нової штурмової гвинтівки під проміжний патрон 7,92х33 Kurz, поряд з німецькими фірмами «Haenel» і «Walther», 1939 року розпочала і компанія «Mauser Werke». Розробкою керував інженер фірми Mauser – Людвіг Форгрімлер, а сам проект отримав кодове позначення «Gerat 06» («Прилад 06»).
Навесні 1943 року нова автоматична гвинтівка успішно пройшла заводські випробування (було зроблено 6000 пострілів без будь-яких затримок), і фірма Mauser отримала від Управління озброєнь вермахту замовлення на 4 дослідних зразки, що призначалися для проведення полігонних випробувань. Це замовлення було виконано лише на початку 1944 року, після чого гвинтівка, що отримала позначення Mkb. 43 (M), проходила випробування в дослідницькому центрі в Куммерсдорфі. Наприкінці 1944 року випробування були успішно завершені.
На початку 1945 року нова зброя піхоти отримала офіційне позначення Sturmgewehr 45 (Stg. 45) і компанія Mauser отримала офіційне замовлення на її виробництво. Однак фнацистська Німеччина капітулювала перш, ніж вдалося почати серійне виробництво цього автомата.
Спочатку в новому зразку автоматичної зброї використовувалася схема з газовідвідною автоматикою і жорстким замиканням ствола за допомогою пари роликів, за принципом кулемета MG 42. Цю схему також використовували в післявоєнний період у кількох експериментальних автоматах у різних країнах, але, у всіх випадках, вона не прижилася через надмірну складність. У результаті співробітники аналітичного відділу фірми Маузер розробили схему автоматики з напіввільним затвором, що використовує пару роликів для його гальмування в початковий період пострілу.
Поряд із широким використанням штампованих деталей і застосуванням точкового електрозварювання, відмова від досить складної газовідвідної системи дала змогу скоротити трудомісткість виготовлення однієї гвинтівки Stg. 45 (M) до 7,5 годин, а вартість до 40 рейхсмарок. Для порівняння у першого німецького серійного автомата Stg. 44 ці показники становили відповідно 14 і 70.
Автомат Stg. 45 (M) був побудований на основі автоматики з напіввільним затвором. Уповільнення відкриття затвора здійснюється за допомогою пари роликів, розташованих між відносно легкою бойовою личинкою затвора і масивним тілом затвора.
У момент пострілу тіло затвора під тиском возвратної пружини перебуває в крайньому передньому положенні, і своєю передньою скошеною частиною витісняє ролики із затвора назовні, в пази в муфті ствола.
У момент пострілу під тиском порохових газів на дно гільзи бойова личинка починає рухатися назад, тягнучи за собою встановлену в ній пару роликів. Водночас завдяки конфігурації пазів у муфті ствола ролики нібито вдавлюються в затвор, діючи на скошену передню частину тіла затвора і тим самим змушуючи її рухатися назад щодо бойової личинки.
Завдяки більшій масі тіла затвора і відповідній конфігурації деталей у початковий момент пострілу бойова личинка рухається досить повільно, а основна частина роботи порохових газів йде на розгін масивного тіла затвора. Ролики повністю «забираються» в затвор тільки до того моменту, коли тиск у стволі спаде до безпечних значень. Після цього моменту вся група затвора (личинка і тіло затвора) рухаються назад як єдине ціле, витягуючи стріляну гільзу і на зворотному шляху подаючи в ствол новий патрон.
Ударно-спусковий механізм – курковий, забезпечує ведення вогню поодинокими пострілами і чергами. Розташований з лівого боку ствольної коробки перемикач режимів стрільби одночасно виконував і функції запобіжника.
З лівого боку знаходилася і рукоятка затвора.
Прицільні пристосування забезпечували ведення стрільби на дальності до 600 м.
Ствольна коробка Stg. 45 виконана зі штампованих сталевих деталей із широким використанням зварювання.
Приклад дерев’яний, виконаний за так званою лінійною схемою, за якої сили віддачі діють на плече стрільця лінійно, зменшуючи підкидання ствола. За такої схеми доводиться піднімати прицільні пристосування над стволом, що в поєднанні з доволі довгим магазином на 30 набоїв істотно збільшує профіль стрільця під час стрільби з положення лежачи. Тому спеціально для Stg. 45, крім штатних магазинів на 30 патронів, було розроблено й укорочені магазини на 10 патронів.
Після закінчення другої світової війни один із творців Stg. 45 – Людвіг Форгрімлер втік до Франції, а потім, на початку 1950-х років він переїхав до Іспанії, де на іспанській державній компанії СЕТМЕ довів свою конструкцію до серійного виробництва.
Однак найвідомішим «нащадком» Маузерівського «Приладу 06» стало сімейство стрілецької зброї німецької фірми Heckler & Koch, що включає в себе автоматичні (штурмові) гвинтівки HK G3, пістолети-кулемети HK MP5 і ще цілу низку зразків.
Характеристики StG 456
Калібр, мм
7,92
Патрон
7,92×33 (7.92mm Kurz)
Довжина, мм
893
Довжина ствола, мм
400
Вага, кг
3,71
Ємність магазину, патронів
10 або 30
Темп стрільби, вист./хв
400
Початкова швидкість кулі, м/с
640
Прицільна дальність, м
300
Все фотографии приведены в зеркальном отображении!
